Краєзнавці Віктор Ваховський і Леонід Коган продовжують розповідати історію міста на сторінках газети "Радянський патріот" (зараз "Лесин край"). 1961 рік І частина.
На машинобудівному заводі закінчено будівництво корпусу ковальсько-термічного цеху, в якому передбачалося впровадити у виробництво новий спосіб гартування металевих деталей струмом високої частоти. За перше півріччя 1961 року цехи підприємства поповнилися верстатами: п’ятьма токарно-гвинторізними, унікальними карусельним і розточним, чотиришпиндельним подовжньо-фрезерним, універсальним фрезерним, двома радіально-свердлувальними. У ливарному цеху до 20 лютого освоєно машинну відливку чавунних корпусів для кормодробарок ДКУ-М. 1961 року завод мав випустити 7500 машин ДКУ-М. Цього ж року освоєно випуск агрегату з виготовлення концентрованих кормів АКН-1М (до кінця року завод мав виготовити 800 агрегатів). Також пущено в серійне виробництво овочетерку для підготовки кормів на птахофермах ОТ-0,3 (річний план – 500 машин). В експериментальній дільниці заводу стояло п’ять дослідних зразків кормо-універсальної дробарки КУД-1,5 із магнітним сепаратором. Розроблено і затверджено проєкт реконструкції підприємства. Розпочато будівництво нового головного корпусу з виробничою площею 17260 кв.м (1961 року площа всіх корпусів становила 5500 кв.м) ["РП" від 1 січня, 4 березня, 13 червня, 1 липня, 26 серпня, 19 вересня]. Новоград-волинські кормодробарки йшли на експорт в Індію, Бірму, Об’єднану Арабську Республіку, Китайську Народну Республіку, Кубу, Румунію, Болгарію. З останньої – завод отримував електромотори. Підприємство також поставило Камбоджі 22 пожежних гідранти ["РП" від 30 листопада].
Загальний вигляд машинобудівного заводу з боку вул. Леніна на початку 1960-х
На меблевій фабриці здано в експлуатацію новий полірувальний цех. Встановлено рейсмусний, фуговальний і фрезерувальний верстати. Мотор останнього розвивав швидкість до 8000 обертів за хвилину. Випускали кухонний гарнітур: буфет, стіл, настінну шафку, вішалку і три стільці. Підприємство перейшло на 7-годинний робочий день ["РП" від 5 січня, 16 лютого, 30 травня].
Згідно з оголошенням, харчокомбінат №1 (вул. Гагаріна, №41) закуповував у населення харчовий щавель по 12 копійок за кілограм, а харчокомбінат №2 приймав насіння олійних культур, яке млин на вул. Карла Маркса переробляв на олію ["РП" від 19 січня і 1 червня]. Оскільки обидва підприємства часто дублювали одне одного, в липні 1961 року їх об’єднали. Раніше ковбасні цехи обох комбінатів давали до 9 тонн продукції. Після об’єднання продуктивність зросла до 15 тонн. Встановлено кутер для змішування варених ковбас. Значно піднесла продуктивність праці шпигорізка з електроприводом. Помітних успіхів домігся цех із виробництва безалкогольних напоїв. Автомашини вивозили звідси щодня 8-10 тисяч пляшок різних напоїв: лимонний, грушевий, апельсиновий, крем-сода та ін. Щодня випускали до 5 тисяч пляшок з етикеткою "Новоград-Волинська столова вода", яка мала великий попит не лише у місті, а й у Хмельницькій та Рівненській областях. Розширювався цех із виробництва вина за рахунок додаткового бродильного відділення. Введено в дію цех із виготовлення яблучного пюре, якого за місяць заготовили 35 тонн. Згодом цю продукцію мали використати для виготовлення повидла. Встановлено прес для витискання соків та два парових котли ["РП" від 21 вересня].
Повним ходом йшов монтаж нового устаткування на заводі кормових антибіотиків (директор – І.Ф. Крячек). У фільтрувально-пресувальному відділенні встановили 4 складних агрегати. Обладнано аналітичну і мікробіологічну лабораторії, цех із приготування живильного середовища. 16 жовтня завод введено в дію. Препарат біоміцин, випуск якого розпочало нове підприємство, стимулював ріст молодих тварин, оберігав їх від хвороб і економив корми на 10-15%. Тривало спорудження нової котельні з двома потужними котлами, які мали виробляти 6,5 тонни пари за годину ["РП" від 19 січня, 8 квітня, 17 жовтня].
Завод кормових антибіотиків у 1960-х роках
У першому кварталі 1961 року колектив електростанції (директор – С. Ю. Шалдуга) закінчив будівництво і монтаж нової трикілометрової електролінії на вулицях Горького, Ярунській та ін., велися роботи з електрифікації житлових будинків на вулицях 8 Березня й Першотравневій ["РП" від 4 квітня]. Минуло півтора року після здачі в експлуатацію енергопоїзда – електростанції на колесах, яка обслуговувала місто ["РП" від 17 січня].
Про стан справ у старому м’ясокомбінаті розповідає стаття "У чеканні нового комбінату": "На північній околиці міста посеред великого пустиря розмістилося декілька будиночків. Це і є Новоград-Волинський м’ясокомбінат. З різних кінців району сюди щодня доставляють велику рогату худобу і свиней, а назустріч виїжджають громіздкі рефрижератори з м’ясом і ковбасними виробами. Продукція підприємства відправляється в різні промислові центри республіки. Забій худоби провадиться вручну. Таким же прадідівським способом проводиться обробка туш. З ваги чималенькі туші "транспортуються" у підсобку знову ж таки на плечах вантажників. Цей же метод застосовується при завантаженні рефрижераторів. А якщо до цього додати бруд в цеху, протяги, то, зрозуміло, що умови праці дуже важкі. Не дивно, що виробничі травми – занадто часте явище. Багато втрачає підприємство з-за відсутності холодильного господарства. Більшість м’яса доводиться відправляти на промпереробку у Київ на ковбасну фабрику" ["РП" від 23 грудня].
На сирзаводі для ефективного використання виробничої площі підвалу тут встановили пересувні металеві стелажі, що створювало необхідні умови зберігання сиру при великому завантаженні. Збільшилась виробнича потужність сироробного цеху після встановлення додаткової ванни для варки сиру ["РП" від 3 червня]. Лубчицький млин одержав новий вальцьовий апарат для виробництва борошна вищого сорту. Для переробки нового врожаю встановлювали 4 додаткових агрегати. З пуском у виробництво нових агрегатів потужність млина мала збільшиться на 25-30% ["РП" від 23 травня].
На лівому березі Случі споруджували нове підприємство – консервний завод. Одночасно йшов монтаж трьох ліній: овочевої, молочної та фруктово-сокової. Необхідно було також провести високовольтну лінію й обладнати електричні вузли, налагодити водопостачання і каналізацію. Залізобетонні плити для майбутнього заводу будівельники виготовляли на місці ["РП" від 14 січня і 30 березня]. Протягом 1960 року цегельні заводи міськпромкомбінату виробили понад 4,5 млн штук цегли ["РП" від 19 січня].
На початку 1961 року почав діяти міський комбінат побутового обслуговування (директор – Ю. С. Брик), до складу якого входило 40 майстерень. На вул. Рози Люксембург обладнано механічну майстерню, де ремонтували велосипеди, електронагрівальні прилади, точили ножі та ножиці тощо. В червні передбачалося здати в експлуатацію нове двоповерхове приміщення на вул. Карла Маркса та розмістити в ньому низку цехів і майстерень. Закінчувалося обладнання столярної майстерні з ремонту меблів. Колектив комбінату нараховував понад 300 робітників ["РП" від 13 квітня]. Оголошено про відкриття майстерні гарантійного ремонту радіоприймачів за адресою: вул. Пушкіна, №35 ["РП" від 31 жовтня]. Міський відділ комунального господарства оголосив реєстрацію веломашин. Реєстрація проводилася до 20 липня в комбінаті комунальних підприємств (вул. Леніна, № 104). Веломашинам без номерних знаків загрожувало затримання, а їхнім власникам – штраф ["РП" від 1 липня].
Протягом 1960 року збудовано 3100 метрів водогінної мережі, заново встановлено 12 водозабірних колонок. Воду одержали жителі вулиць Шаумяна, Ярунської, Чкалова, Кірова, Жовтневої, Шевченка та інших. Прокладенням лінії на вул. Кірова створено третє кільце, що гарантувало нормальну подачу води і в тому разі, якщо десь вийде з ладу перше або друге кільце. Споруджено новий дюкер, що дало можливість забезпечити водою зарічну частину міста. У 1961 році намічено провести водопровідну лінію на вул. Ціолковського. У місті нараховувалось 650 газових плит ["РП" від 7 січня]. В. М. Анципович 30 років працював шофером вантажівки. Його машина пройшла 191 тис. км без капітального ремонту, а виглядала як нова ["РП" від 12 січня].
Закінчилося спорудження чотириповерхового будинку на вул. Карла Маркса, №73-а (нині – вул. Волі, №5). На нижньому поверсі обладнано два магазини міськторгу – продуктовий і "Дитячий світ". В останньому працювали відділи взуття, іграшок, швейних і трикотажних виробів ["РП" від 11 квітня, 26 серпня, 3 жовтня, 11 листопада].
![У центрі міста, на вул. Леніна, відкрито магазин із продажу квітів ["РП" від 18 липня].](/upload/article/o_1g79knlp516o9dp1odmf6d1tvh2p.jpg)
У центрі міста, на вул. Леніна, відкрито магазин із продажу квітів ["РП" від 18 липня].
Новий м’ясний магазин з’явився на вул. Шолом-Алейхема. У продажу були м’ясо, ковбасні вироби, рибні, овочеві та фруктові консерви ["РП" від 19 січня]. Згідно з оголошенням, 26 серпня в будинку №3/68 на Чижівській вулиці мала відкритися нова аптека ["РП" від 26 серпня].
На вулиці Шевченка, навпроти кінотеатру, стояв невеликий будиночок з написом "Оптика". Тут не лише продавали окуляри (за якими не так давно доводилося їздити в Житомир), а й виготовляли та ремонтували окуляри всіх видів – сферичні та астигматичні. При магазині діяла спеціальна майстерня, яка була обладнана шліфувальним, свердлувальним, полірувальним верстатами, діоптриметром ["РП" від 3 червня].
Віктор Ваховський та Леонід Коган, краєзнавці
