Задумайтесь, скільки разів ви прогулювались площею Лесі Українки, і чи знали про те, що вона без жодного сумніву є найстарішою вулицею у нашому місті. Черговим підтвердження цього факту стала подія останніх днів — через провалля у дорозі на площі відкрилося підземелля з тунелями віком п’ять, а може й більше століть.
Звягельська міська рада оприлюднила відео, в якому йдеться про неймовірні історичні факти про площу Лесі Українки.
За роки свого існування площа мала декілька назв: перша – Соборна, пов’язана з тим, що тут стояв Свято-Преображенський собор, друга назва – Базарна, бо на цьому місці знаходився найбільший базар міста і, нарешті, третя назва – Торгова також вказує на призначення площі. Площа була місцем, де люди обмінювались новинами, думками та товарами, які привозили з навколишніх сіл та містечок. Це був центр не лише міста, але й всього повіту.
Площа зі сходу межувала з мурами замку (часи будівництва замку 1507-1595). З півночі площа обмежувалася базаром, нині на його місці стоїть житловий будинок № 3 з поштовим відділенням на першому поверсі.
Площа Лесі Українки – є очевидицею багатьох історичних подій. Вона бачила війська Богдана Хмельницького, який громив фортецю і місто. Площею також ходив засновник фортеці – Костянтин Острозький і його онука княгиня Анна-Алоїза з Ходкевичів (Острозька).
Свого часу на площі стояла дерев’яна соборна церква Преображення, яку побудовано у 1730 році, мурований костьол Воздвиження Хреста (1766 рік), будинок пробоща, шпиталь, школа, повітове казначейство близько, яке розміщувалось на площі у 1825 році.
У 1861 році на місці князівського палацу освятили мурований Преображенський собор. Неймовірний факт про нашу площу, що саме тут, в Преображенському соборі у 1871 році, відбулось хрещення Лесі Українки. Багато лавок і крамниць було знищено під час січневого погрому 1918 року, року не менше споруд згоріло під час серпневої пожежі 1919 року, в тому числі було остаточно знищено ратушу, яка знаходилась на місці пам’ятника Лесі Українки.
Неформально сучасну площу Лесі Українки називали площею трьох релігій, оскільки на ній були зосереджені релігійні споруди різних конфесій міста.
23 червня 1935 року за наказом місцевої влади військовими було підірвано Преображенський собор. Невдовзі така ж доля спіткала і костьол. З релігійних споруд, що містились на площі найдовше простояла Велика синагога, яку зруйновано під час Другої світової війни. Вона простояла до 1960-х років. Хоча функції релігійного закладу перестала виконувати в 1930-х роках. Коли розвернулася активна антирелігійна пропаганда.
Після війни тривалий час площа мала невиразний вигляд. Потім були зведені декілька житлових будинків, їдальню, перукарню, дві кузні, магазин металевих виробів та майстерні з виготовлення шапок, панчіх та фарбувальню. Згодом побудовані м’ясні та молочні павільйони для продажу продукції.
Тотальна реконструкція площі Лесі Українки відбулась у 1970 році. За нами знаходиться місце, де зосереджено культурне ядро нашої громади – Палац культури імені Лесі Українки, його побудова відбулась у 1972 році. Його приміщення поділило площу навпіл, закривши перспективу від центру міста на фортецю та річку. Урочистий мітинг з нагоди присвоєння ім’я Лесі Українки цій площі відбувся 6 серпня 1988 року. Урочисте відкриття пам’ятника Лесі Українці відбулось 3 серпня 1987 року. Скульптуру висотою 4,66 м виконано з монолітної глиби червоного граніту Омелянівського родовища.
Сьогодні площа Лесі Українки – це місце для прогулянок, побачень, проведення культурно-мистецьких заходів, простих буденних справ та багато іншого. Тут закарбована історія нашого міста та наших предків.
