Скільки б історій не розповідали нам про поневіряння із самозакоханим партнером, до таких людей чомусь тягне як магнітом. У чому секрет привабливості тих, кому до вас немає ніякого діла?
Розповідає психолог Олена Савинова для BBC Україна.
Не вдивляйся у порожнечу
От саме в їхній байдужості. Одразу зазначу важливу деталь. На нарцисів "западають" не всі, а лише люди з певним психотипом і власними душевними ранами чи дитячими травмами.
На додаток — саме у їхньому сприйнятті, чи то пак — у їхніх очах, розквітає ота прекрасна, але небезпечна квітка.
Зовсім як в однойменному міфі: Нарцис лише тоді дізнався, який він довершено вродливий, коли побачив власне відображення на поверхні озера — що робити йому, до речі, заборонив оракул Тіресий.
Тож для того, щоб проявити власну сутність, нарцисові завжди потрібні інші — дзеркала, глядачі. Але не як байдужі спостерігачі. А такі, хто б співпереживав, захоплювався, радів і засмучувався.
Бо, як ви, певно, вже зрозуміли, нарцис — це порожнеча. Або, скажімо так, позбавлена чіткого уявлення про себе людина, котра до того ж погано розрізняє почуття і відчуття.
Тому для постійного підтвердження власного існування і власної "хорошості" їй весь час потрібен хтось інший.
Оскільки ж порожнеча притягує наповненість або навпаки — яскраві особистості тяжіють до "табули раси", саме вони, добрі й чуйні натури — з їхнім багатим внутрішнім світом, й кількома вищими освітами раптом добровільно потрапляють на гачок до гарної порожньої ляльки. Якій так само можна поспівчувати.
Так, мало не забула, люди з нарцисичним комплексом — переважно гарно виглядають зовні.
Це ж бо підґрунтя давньогрецької легенди — що рівного Нарцисові парубка за вродою не було в усьому світі.
Отже, нарциси — це оболонка, форма, яку мовби сам бог велів наповнити тим, у кого аж занадто усіляких душевних скарбів.
Маріонетка чи ляльковик?
"Ой, як не пощастило Ліді, — розповідає подруга. — Вродлива, розумна, із власним житлом і пристойною роботою закохалася у такого собі Влада. Він гарний, мов актор, який грає Шерлока. Але такий самий холодний. Таке враження, наче йому все одно, будуть вони разом чи ні. Ліда завжди сама йому дзвонить, щось пропонує. Якось пробувала "зникнути" — тиждень протрималася. Потім зателефонувала — він був спокійний і привітний, мовби нічого не сталося. А в неї вже депресія почалася від його байдужості".
Ось інша історія — про талановитого симпатичного хлопця Руслана.
Закохався у вродливу дівчину, чия холодність ще більше заохочувала, сприймалася ним за вияв шляхетності.
А її переважне мовчання під час побачень видавалося проявом серйозності й зацікавленості.
Адже він натомість намагаючись справити враження, розповідав про Баха і Феєрбаха, про Тичину і Сосюру. Аж поки вона, позіхнувши, не сказала, що вже втомилася від його розумувань.
Тоді він перейшов до діла — запропонував вийти за нього заміж. Та вона відповіла, що не проти зустрічатися, але поважає свій особистий простір. На що Руслан образився і назвав дівчину маніпуляторкою. Але був неправий.
Вічна мерзлота байдужості
Людей з нарцисичним комплексом справді часто помилково вважають маніпуляторами. Це ми їх такими сприймаємо. Адже ті, для кого вони стають фатальними жінками чи чоловіками, самі охоче приносять себе в жертву.
А яка ж жертва без маніпулятора?
Любителі нарцисів — це ті, хто мали надто вимогливих чи емоційно недоступних або емоційно непослідовних батьків.
Тобто їм не просто доводилося заробляти хороше ставлення й любов батьків до себе.
Часто вони почувалися дезорієнтованими. Бо не знали, коли за одне й те саме їх будуть сварити, хвалити чи просто не помічати.
Та все ж, коли вони робили щось надзвичайне — одержували відмінну оцінку з важкого предмета, наводили ідеальний лад до приходу мами — все ж таки удостоювалися батьківського схвалення.
У підсвідомості закарбувалося: усього можна досягти, якщо дуже захотіти й дуже постаратися. Така установка схвалюється суспільством і дає певні результати.
Старанні й мотивовані люди дійсно багато чого досягають у житті, відбуваються як особистості.
І коли зустрічають на своєму шляху щось гарне й недоступне, запускається закладений у дитинстві в підсвідомість механізм.
Вони вважають, що їхній обранець тому такий холодний, бо його ніхто по-справжньому не любив. А вони своїм коханням розтоплять цей лід. Якщо ж попри всі зусилля це не вдається, надто наполегливі ображаються і вважають себе жертвами підступних звабниць чи спокусників.
Відлуння по той бік дзеркала
Нарцис же за визначенням не може бути маніпулятором, тому що це передбачає тісний зв'язок з жертвою, добре знання рис її характеру, звичок, уподобань.
А це надто обтяжливо для людини, зацикленої лише на собі.
Найбільше, на що ви можете розраховувати, спілкуючись із такою особою — роль дзеркала або відлуння (за аналогією з німфою Ехо, котра висохла від нерозділеного кохання).
Звідки ж беруться душевно непроникні люди?
Вчені вважають, ніби світом шириться ціла епідемія байдужих до інших і закоханих у себе. Насправді ж уявлення про самозакоханість нарцисів так само явно перебільшене.
Насправді вони не знають себе. Очевидно їхні батьки позбавляли їх можливості самостійно вирішувати, що їм подобається, довгий час робили це за них.
Оточивши дитину усім необхідним набором життєвих благ, вони вимагали певних успіхів.
А за кожної можливості хизувалися перед рідними та знайомими своєю гарною та здібною дитиною як одним із власних досягнень.
Про те, що відчуває сама дитина, які її смаки і вподобання, батьки не цікавилися.
Тож мрією юного нарциса було якомога швидше вийти з-під опіки і більше за можливістю туди не потрапляти. Звідси й таке ревне оберігання такими особами власного життєвого простору і незалежності.
Та й соціальні мережі не заохочують до емпатії. Натомість спонукають виставляти напоказ прояви успішності, бездоганності, любові до себе.
Якщо це вас вабить, і ви готові служити без взаємності — вирішувати вам.
Раніше ми писали, як спілкуватися із людьми, які мають психічні розлади. Рекомендації МОЗ тут.
