Марта Гичко, дружина загиблого капітана Олега Гичка, створила петицію про присвоєння йому героя України.
Пост про це вона написала у соцмережі: "Олег ні на секунду не сумнівався у тому, що служити Українському народу – це його місія. Майже 10 років у війську, війна, потім велика війна, посивілі скроні, підірване здоров'я.
Влітку минулого року я запитала: "Що бачили ці очі, якщо у 26 твої скроні вкрила сивина?". Він відповів: "Найбільше я боюсь, якщо колись доведеться телефонувати рідним моїх хлопців і повідомляти, що вони полягли смертю хоробрих". І тобі не довелось, коханий. Цей дзвінок отримала я.
17 вересня 2022 року. Артилерійський обстріл. Біла Гора, Бахмутський район, пекло на землі. Твоє серце перестало битися на бойовій позиції в оточенні твоїх побратимів.
Друзі, рідні, українці, для вас це "чергова петиція", а для нашої сім'ї – це справа життя. Бо пам'ять – це єдине, що у нас залишилося. Це ваша подяка за його подвиг.
Слава Україні! Героям Слава!".
Ми закликаємо усіх наших читачів підтримати і підписати петицію, яка знаходиться тут. Станом на ранок 18 серпня її підписало лише 4 118 людей з потрібних 25 000.
Нагадаємо вам ким був Олег Гичко
Капітан Олег Гичко, позивний Наглий, загинув 17 вересня 2022 року в бою з окупантами поблизу села Біла Гора на Донеччині. Офіцеру було 26 років.
Народився 10 квітня 1996 року у військовій сім’ї. Навчався у ліцеї №4 міста Звягель, а після закінчення школи вступив у Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Після випуску з академії Олег обрав службу у рідній звягельській бригаді. У березні 2017 року молодий лейтенант Гичко прибув у розташування бригади на Донбас. Відтоді розпочалася його військова кар’єра.
Вже за кілька місяців офіцер довів свою професійність на артилерійських змаганнях, отримавши звання кращого командира вогневого взводу. Тоді ж начальник Генштабу ЗСУ нагородив його почесним нагрудним знаком "За досягнення у військовій службі II ступеня".
Через рік за сумлінну службу та сприяння здобуткам у роботі Сухопутних військ його відзначили нагрудним знаком "Сухопутні війська України", згодом відзнакою Президента "За участь в антитерористичній операції".
Через два роки Олегу надали чергове військове звання – старший лейтенант, а на початку повномасштабної війни він став капітаном. У березні минулого року Президент нагородив капітана Гичка медаллю "Захиснику Вітчизни".
Повномасштабне вторгнення артилерійська батарея під командуванням Олега зустріла під Бахмутом, згодом звільняла Ізюм і повернулася на старі позиції Донбасу. Влітку 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Президент України нагородив капітана Гичка орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. На жаль, цю високу державну нагороду Герой так і не отримав сам.
З перших днів і до кінця Олег перебував пліч-о-пліч зі своїми воїнами, сформував один з найрезультативніших артпідрозділів бригади, згуртував справжніх професіоналів. 17 вересня, у день трагічної загибелі, капітан перебував на вогневих позиціях батареї у селі Біла Гора під Бахмутом. Під час артилерійської дуелі капітан Гичко загинув смертю хоробрих.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня (посмертно), відзнаками "За заслуги перед Звягельським районом" і "Почесний громадянин Звягеля".
Командування бригади представило Олега до посмертних нагороди та військового звання. Очікується рішення вищого командування. Попри втрату командира побратими Олега продовжують нищити російських загарбників, продовжуючи його справу.
Вдома Героя чекала дружина, батьки та сестра.
