У 1964 році у нашому місті відбулася подія, яка викликала великий ажіотаж. Це було відкриття нового магазин, який запропонував покупцям товари, які раніше не були доступні. У перший день його відвідали не менше 5000 покупців, а сума виторгу становила 15 тисяч крб. Цікаво – читайте історичний екскурс від наших краєзнавців про 1964 рік.
У середині 1963 року на базі будівельної дільниці в місті створили монтажне управління № 78 (начальник — І. Данюк). У січні 1964 р. на цьому підприємстві працювало 450 осіб ["РП" від 14 січня і 8 серпня]. 1 липня 1964 р., на три місяці раніше наміченого строку, БМУ-78 здала в експлуатацію 60-квартирний будинок на вул. Кірова (нині — вул. Житомирська), неподалік від мосту ["РП" від 25 квітня і 7 липня]. Проте далеко не всюди новосели були задоволені якістю робіт будівельників. 1963 року БМУ здало в експлуатацію 120-квартирний будинок на вул. Володарського (нині — вул. Надслучанська) № 4. Влітку на голови мешканців капала смола. Стелі в багатьох квартирах посипались, бо їх штукатурили недоброякісним вапном ["РП" від 4 липня і 2 вересня]. У 8-квартирному будинку на вул. Шаумяна (нині — вул. Вербицького) № 24, який заселили на початку 1964 року, "в деяких квартирах не стало електроосвітлення, в інших — потекла вода із системи водяного опалення. Коли запалили титан, щоб помитися у ванні, весь дим пішов у кімнати, заповнив коридор" ["РП" від 22 травня].
5 березня центр міста прикрасився триповерховим будинком із написом "Універмаг" на фасаді. Вранці зали нового підприємства торгівлі заповнили покупці. Їх обслуговували понад 50 продавців. Ошатні дзеркальні вітрини привертали увагу перехожих. На першому поверсі впадали в очі гарно оформлені відділи галантереї, парфумерії, фото-радіо-музики. На другому поверсі продавали взуття, тканини, хутра і головні убори. Хто хотів придбати щось із готового одягу, підіймався на третій поверх. Товари там розвісили таким чином, що всяку річ покупець міг взяти в руки й розглянути з усіх боків. А щоб одяг не припорошувався пилюкою, його зверху покрили чохлом. У перший день роботи магазину його відвідало не менше 5000 покупців, а сума виторгу становила 15 тисяч крб. ["РП" від 7 березня].
Універмаг близько 1965 рокуФото: А. Кордиш
У 1963 році руками робітників авторемонтного заводу відремонтовано понад 350 автомобільних двигунів і 65 автомашин. Цього ж року почалося спорудження нового великого корпусу підприємства ["РП" від 3 січня]. Влітку 1964 року на заводі встановили три нові токарно-гвинторізні, три круглошліфувальні верстати й три установки для наплавлення під шаром флюсу. Це дало змогу збільшити реставрацію зношених деталей, особливо таких, як колінчастих і розподільних валів, на 40-50%. Крім того, за допомогою нових токарних верстатів завод своєчасно забезпечував себе метизними виробами ["РП" від 24 липня].
На машинобудівному заводі з початку 1964 року встановили 29 одиниць різного устаткування. В інструментальному цеху працював новий плоскошліфувальний верстат з довжиною стола 2 метри, вагою 16 тонн. З Бердичівського верстатобудівного заводу надійшло два токарно-револьверних напівавтомати типу 1341. Закінчувався монтаж повздовжньо-фрезерного верстата з Ульяновського заводу вагою 58 тонн ["РП" від 21 квітня]. У 1964 році валове виробництво становило 15250 різноманітних машин. Випускали шість видів кормопереробних агрегатів. Але такі, як змішувач кормів СКС-5 і кормодробарка ДКУ-М, застаріли за своєю конструкцією. На рівні сучасних вимог випускався агрегат для комбінування кормів АКН-2М, установка для приготування сінного борошна і сушіння зерна 2ЛСТ-400 і овочетерка ОТ-0,3 ["РП" від 29 грудня].
На експериментальній дільниці заводу виготовлено перші зразки нової універсальної кормодробарки КДУ-2 "Українка". Якщо за одну годину ДКУ-М подрібнювала 500 кг ячменю, то нова машина — 1100 кг, кукурудзи — відповідно 850 кг і 2500 кг. Також швидко і якісно подрібнювалися коренеплоди та інші види грубих кормів ["РП" від 11 і 12 лютого, 18 квітня]. У липні 1964 р. на фермі колгоспу "Прапор комунізму" с. Піщів проходило випробування КДУ-2 "Українки". Дефектів не виявили. Нова машина стала на потік, випустили перший десяток ["РП" від 28 липня].
Продукцію підприємства експортували в 10 країн світу. Багато кормодробарок одержала Болгарія, змішувачі кормів АКН-1М замовляла Угорщина. Грецька фірма "Спека" тричі отримувала машини та зробила четверте замовлення. Сподобались кормодробарки єгипетській фірмі "Сааль-ель агіза", яка втретє просила надіслати партію машин. Новими покупцями в 1964 році стали Гвінея і Гана. Серед інших країн-імпортерів згадувалися Куба, Сирія та Монголія ["РП" від 23 червня]. Стаття "Формувальниця Марія Пахомова" присвячена робітниці ливарного цеху заводу, яку в 1959 році нагородили орденом Леніна ["РП" від 7 березня].
Взимку 1963 року в головному корпусі машинобудівного заводу можна було спостерігати дивну картину. Робітники розпалювали вогнища, щоб зігрітися. Великий цех нічим не опалювався. У 1964 році в цеху № 1 знову запалили вогнища, бо будівельники вже третій рік споруджували котельню ["РП" від 1 грудня]. Об’єктом критики була також заводська їдальня. Робітники мусили стояти у двох чергах: спочатку — за талонами, а потім — біля видачі страв. Вартість талона дієтичного харчування становила 50 коп., однак меню не відрізнялося від звичайного. В їдальні нараховувалося лише 12 столиків, в кухні не було де повернутися ["РП" від 8 лютого].
На каменедробильному заводі споруджено відділення первинного і вторинного подрібнення, контрольного сортування, підземні вантажні галереї, корпус навантажування готової продукції. На кар’єрі додався ще один видобувний уступ, розкривні роботи збільшилися вдвічі. З’явилися два потужних електричних екскаватори Е-2005, верстати канатного буріння замінені високопродуктивними шарошечними агрегатами, ЗІЛи витіснялися МАЗами і КрАЗами. 25 червня на холостому ходу випробувалось відділення первинного подрібнення, на другий день включили всю технологічну лінію, а 28-го пішов перший щебінь. Річна потужність заводу мала досягти 500 тисяч кубометрів щебеню ["РП" від 4 липня]. Над залізницею встановлено бункер місткістю 800 кубометрів. Тривалість вантаження одного вагона скоротилася від 15-20 до 3 хвилин ["РП" від 28 лютого і 16 жовтня].
Панорама новобудови каменедробильного заводу
На меблевій фабриці встановили та випробували гідропаровий прес потужністю в 400 тонн. За його допомогою передбачалося виготовлення столярної плитки з відходів деревини. Крім того, встановлювався трибарабанний шліфувальний верстат. Застосовано спеціальні машини для механічного складання стільців. Механічний цех поповнювався двома швидкісними фрезерувальними верстатами ["РП" від 11 січня]. У 1964 році мебльовики почали виготовляти нові щитові буфети Б-90 ["РП" від 6 березня]. Вдосконалювалася технологія сушіння деревини, проводилася реконструкція сушильного господарства. З вогневих топок переходили на парове опалення. Одну парову камеру пустили в експлуатацію, закінчувалося переобладнання другої ["РП" від 22 травня]. 28 серпня на підприємство надійшла директива — виготовити 3000 комплектів контейнерів для перевезення картоплі. На Бердичівському заводі "Прогрес" для них робили металеві деталі. 6 вересня мебльовики виготовили першу сотню комплектів ["РП" від 19 вересня].
На міськпромкомбінаті працювали три цехи — хустковий, хімічний і масового шиття одягу ["РП" від 18 липня]. У 1963 році виготовили 236 тисяч різноколірних жіночих хусток. Їх відправлено на Київську базу "Укрголовгалантерея" ["РП" від 8 січня]. Щороку підприємство випускало десятки тисяч чоловічих сорочок, бригада вишивальниць виготовляла портьєри, фіранки, скатертини ["РП" від 6 червня і 21 квітня]. 1 січня 1965 р. на базі цеху масового шиття мали створити швейну фабрику. Повним ходом йшов монтаж нового устаткування. Отримано 50 універсальних машин класу 22-А і 8 спеціальних машин. Не менш важливе значення мала також підготовка кадрів. 130 осіб закінчували навчання на спеціальних курсах, трьох відряджено на Київську швейну фабрику № 5 для опанування професією модельєрів-конструкторів ["РП" від 24 листопада].
На м’ясокомбінаті реконструйовано забійний цех. Після перепланування утворилися три приміщення, з’єднані зі складом готової продукції. У ковбасному цеху збудували четверту коптильню і встановили загальну витяжну парасольку. Крім того, зробили нові столи для розбирання м’яса, які покрили оцинкованою жерстю. Підлоги зацементували, а стіни приміщень пофарбували і побілили ["РП" від 21 серпня]. В основному споруджено головний корпус нового м’ясокомбінату ["РП" від 3 жовтня].
Серйозні корективи внесені на конвеєрній лінії птахокомбінату. Трудомістка операція зі зняття пір’я проводилась на центрифузі, яка задавала чимало клопоту: часто-густо разом із пір’ям здиралась і шкура, що знижувало якість продукції. Тепер центрифугу замінювали спеціальною бияковою машиною. Одночасно завершувався ремонт бази для передзабійного утримання худоби, відгодівельної бази для домашніх птахів тощо ["РП" від 14 липня].
Труба майбутнього плодоовочеконсервного заводу з’явилася ще в 1962 році. Поруч будували котельню, в головному корпусі змонтували найсучасніше устаткування. Здавалося, ось-ось новий завод стане до ладу. Але колишній господар заводу — міськхарчокомбінат — не виявив зацікавленості в пуску підприємства. Будівництво невдовзі зовсім припинилось. 1964 року підприємство передали на правах цеху Житомирському овочеконсервному заводу, виділили гроші на завершення робіт ["РП" від 21 липня]. Нарешті, восени 1964 року завод став до ладу. Три лінії — томатна, овочева і фруктова — давали можливість випускати щороку мільйони банок консервів. Томатна лінія щодня могла переробляти 70 тонн помідорів ["РП" від 7 листопада].
На полицях продовольчих магазинів міста можна було побачити скляну банку з синьо-жовтою етикеткою і написом: "Кукурудзяний мед". Цю продукцію виробляв Новоград-Волинський комбінат продтоварів (колишній харчокомбінат). Кукурудзяний мед був одним із нових видів асортименту комбінату. За кольором і смаковими якостями він наближався до натурального меду. Ентузіастами виробництва меду була молодіжна бригада, яка випускала за місяць 20-22 тонни кукурудзяного меду. Ще однією новинкою підприємства були сухі киселі. У першому кварталі цього продукту випущено 48,5 тонн. Крім того, комбінат постачав споживачам ковбаси, кондитерські вироби, масло рослинне, борошно, крупу, повидло, безалкогольні напої, хрін, гірчицю, плодово-ягідні та виноградні вина ["РП" від 28 березня]. Млини комбінату продтоварів — вальцьовий (вул. Войкова № 3) і разовий (вул. Шолом-Алейхема) — здійснювали помел зерна і перероблення проса ["РП" від 1 серпня]. На пивзаводі (директор — М. Тимощук) встановлювали нову, продуктивнішу розливну лінію ["РП" від 15 травня].
Віктор Ваховський та Леонід Коган, краєзнавці
Далі буде...
