Рятуючи життя від російської агресії до Звягеля евакуювалося багато талановитих переселенців, які сприяють розвитку громади та допомагають людям. Серед них лікар-хірург з Херсонщини Вадим Пашкан. Своєю історією війни чоловік поділився з журналістами Новоград.City.
Мирне життя
Хірург Вадим Пашкан у медицині понад 20 років. Каже, що цей шлях обрав сам, за покликом серця.
"Напевно так Боженька захотів", – жартує пан Вадим.
Одразу після школи чоловік закінчив медичне училище, працював на "швидкій допомозі", потім здобув вищу освіту у медичному університеті та став хірургом. До повномасштабного вторгнення російських окупантів лікар присвятив 10 років роботи КНП "Бериславська центральна районна лікарня" Бериславської міської ради де працював з такими хворобами як:
- пахові, пупкові й післяопераційні грижі;
- жовчнокам'яна хвороба, холецистит;
- патології кишківника: кишкова непрохідність, перфорація кишкової трубки, перитоніт;
- варикозне розширення вен;
- патології шлунку та дванадцятипалої кишки;
- гострі й хронічні парапроктити;
- гнійно-запальні захворювання м'яких тканин;
- апендицит тощо.
Повномасштабне вторгнення та евакуація
Лікар рятував життя мирних людей у Бериславі й під час активних бойових дій та навіть після окупації міста. Вадим Пашкан зазначає, що тоді доводилося працювати вдвічі більше, адже крім планових операцій доводилося оперувати й поранених цивільних.
"Я пам’ятаю як до нас потрапив молодий хлопчина, який взяв в руку якусь бомбу і вона в нього розірвалась… Там була тяжка мінно-вибухова травма з пораненням обох очей, кінцівок, живота… Це були дуже важкі травми, з серйозними наслідками. Так, життя врятувати ми йому змогли, стабілізували, проте молода людина на жаль залишиться на все життя з інвалідністю", – згадує хірург.
Фото під час операції у ЗвягеліФото: Новоград.City
За словами чоловіка евакуюватися з Херсонщини було достатньо важко — їм довелося долати довгий шлях через блок-пости та переправи, аби потрапити у вільну Україну.
“Під час окупації ситуація у місті була напруженою. Я відчував постійний страх перед невідомістю — ніхто не знав що на них чекає. Я їздив на роботу та з роботи та не міг знати напевно чи взагалі доїду, чи побачу ще свою родину… Ці блок-пости, перевірки. Знаходитись у таких умовах довго ми не змогли, тож прийняли з родиною рішення — евакуюватися.
Виїздили по складному маршруту. Адже всі мости від нас на той момент вже були зруйновані, і Антонівський і ГЕС. Тож довелося перетинати всі ці російські понтонні переправи на лівий берег, а потім з лівого берега, проходили через пункт перетину у Василівці, адже на той момент це був єдиний шлях аби вирватися з окупації”, – згадує переселенець.
Спочатку вони з родиною оселилися на Київщині, проте пізніше, у листопаді 2022, колеги з Херсонщини, які раніше евакуювалися до Звягеля, запропонували лікарю податись на вакансію у міській лікарні, де талановитого лікаря прийняли одразу і з того часу чоловік працює лікарем-хірургом у КНП "Звягельська багатопрофільна лікарня".
Переселенець зазначає, що йому подобається місто та його робота. І це, говорить він, першою чергою, заслуга його рідних.
"Для мене найголовніша підтримка — це моя дружина, моя родина. Я переконаний в тому, що разом з рідними ми можемо подолати всі труднощі", — впевнений пан Вадим.
Як працює хірург-переселенець у Звягелі
У Звягелі пана Вадима знають також і як судинного хірурга, який лікує:
- грижі;
- жовчнокам'яну хворобу;
- хронічний холецистит;
- варикозне розширення вен;
- венозну недостатність;
- тромбофлебіт;
- трофічну виразку;
- атеросклероз нижніх кінцівок;
- артеріальну ішемію ніг тощо.
В середньому у лікарні до нього звертається 3-4 людини на день.
Пан Вадим певен, що успішне проведення операції — це лише частина роботи, не менш важливо сприяти відновленню пацієнта після оперативного втручання.
“Ви знаєте, зробити операцію це пів роботи, а кожного хворого ще треба після операції виходить, поставити на ноги. Операція може бути нескладна, проте може бути складним післяопераційний період. Або навпаки — операція може бути складна, а хворий виходить досить легко після операції. Це комплексний підхід і тут головне слухати лікаря. А ми, медичні працівники, своєю чергою, робимо все, аби позитивних прикладів ставало більше”, — ділиться чоловік.
