Журналісти Новоград.City побували в гостях у "Краматорських бджілок" Віри Явник та Олександра Чорного, які після повномасштабного вторгнення евакуювалися до Звягельської громади з Донеччини. Подружжя плете маскувальні сітки та допомагає українським військовослужбовцям.

Хто такі "Краматорські бджілки" – початок волонтерського шляху

Волонтерський рух "Краматорські бджілки" з’явився у 2014 році у Краматорську. Ідея об’єднатися задля допомоги бійцям ЗСУ належить місцевій мешканці Ірині Сидоренко, яка згуртувала навколо себе волонтерів різного віку, охочих плести маскувальні сітки для української армії. Серед охочих допомогти українським військовослужбовцям була і Віра Явник.

Віра ЯвникВіра ЯвникФото: Анастасія Харіна

"Я з 2014-го року до повномасштабного вторгнення ходила до приміщення "Краматорських бджілок" кожен день на дев'яту ранку та плела сітки до шостої вечора. В нас не було ані Нового року, ані Великодня — ніяких свят, адже нам було потрібно плести сітки. Нас ніхто не примушував туди ходити, ми робили це добровільно, бо хотіли. І в дощ, і в сніг, і в град. Навколишні думали, що нам за це платять, але ми виконували цю роботу не за гроші, а тому, що відчували, що ми маємо це робити", – згадує пані Віра.

Нова реальність

Через російську агресію всі чоловіки з родини Віри Явник стали на захист України.

"24-го рано вранці прокинулися від обстрілів, а мій Сашко, чоловік, сказав, що піде мене захищати, сів на велосипед та поїхав до військкомату. І 25 лютого 2022 він вже був на полі бою, серед наших захисників. Третього березня на війну вже пішов брат, теж добровольцем. А син пішов 15 березня…", – розповідає жінка.

Через сильні обстріли син попросив пані Віру покинути рідний дім та евакуюватися з міста.

"Я тут же сідаю за комп'ютер і у соціальних мережах пишу повідомлення про те, що я шукаю квартиру, населений пункт різниці не має. Через пів години мені подзвонила жінка зі Звягеля Житомирської області, та запропонувала житло на безоплатній основі. Я погодилася. Через пів року до мене приїхав мій чоловік Сашко, за віком його списали додому. У Пилиповичах Звягельської громади ми взяли невеликий будинок та почали будувати нове життя на новому місті", – ділиться переселенка.

Активні переселенці на Житомирщині

Після того як ремонтні роботи у новому будинку скінчилися, Віра та Олександр обладнали кімнату для плетіння сіток — власноруч зробили зручну стійку та відновили роботу з плетіння сіток.

Пані Віра показує рухливу стійку для плетіння сіток в їхньому будинкуПані Віра показує рухливу стійку для плетіння сіток в їхньому будинкуФото: Анастасія Харіна

"Для плетіння сіток ми власним коштом купуємо спанбонд (іншими словами флізелін). Рулон вартує десь 3 800 грн, та окремо купуємо сітку. Частіше плетемо маскувальні сітки розміром шість на три або чотири метри. Сашко нарізає тканину, а я плету… Потім сплетені частини чоловік зшиває у єдину велику сітку. Спочатку було важкувато це все робити, а потім діло пішло, вже другий рулон купили, а там і третій… А нещодавно нам подарували рулон”, – ділиться волонтерка.

Сплетена маскувальна сітка. Фото Віри Явник

Жінка зізнається, що роботи вистачає — до їхньої родини звертаються військові з багатьох бригад, які боронять Україну. На щастя великі замовлення пані Віра може розділити з іншими "Краматорськими бджілками", які знаходяться в різних куточках України. Жінка пишається згуртованістю їх волонтерської спільноти.

"Ми з чоловіком вирішили обладнати майстерню для плетіння сіток у себе вдома — Сашко власноруч зробив стійку-каркас. Найчастіше робимо сітки 6 на 3 метри. Для роботи найкраще підходить Флізелін (спанбонд) – це спеціально розроблена тканина, така що не намокає, не відблискує, вночі її не видно і вона легка.

Плести сітки самим не просто, адже ми пенсіонери, вже не молоді, спина болить, здоров’я вже не те… Попри це ми продовжуємо працювати з ранку до ночі, адже розуміємо, що хлопці та дівчата на фронті потребують наших сіток", – ділиться волонтерка.

Свої сітки жінка плете під освяченими іконами, молячись за здоров’я українських захисників на фронті.

“Всі військові, які захищають Україну на фронті, чиїсь рідні — сини та доньки, чиїсь батьки. Тому коли я виплітаю сітку, думаю про те, щоб вони повернулися скоріше з Перемогою додому, цілі та неушкоджені”, - розповідає пані Віра

Волонтерка зізнається що найкраща мотивація та нагорода за її працю та старання це подяка військовослужбовців. Про свою роботу пані Віра систематично звітує у соціальних мережах.

Звіт про роботу від пані ВіриЗвіт про роботу від пані ВіриФото: Facebook

Якщо ви бажаєте допомогти пані Вірі грошима на тканину для сіток, ви можете зробити донат на рахунок: 5168 7521 0055 7001

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися