Ми маємо більше уваги приділяти питанням інклюзії та толерантності. Зокрема, дітям змалечку необхідно пояснити, що таке інвалідність. Однак багато батьків досі відчувають з цим труднощі. Експерти пропонують декілька корисних порад, як вести такі розмови ефективно та делікатно.
Насамперед розмовляючи з дитиною на цю тему, враховуйте її вік та запит, — які саме питання вона вам ставить, інформують у Житомирській обласній військовій адміністрації.
Кожна розмова має бути адаптована до віку дитини та її запитань. Будьте уважні до того, що саме дитина хоче дізнатися, і відповідайте чесно. Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, скажіть про це та пообіцяйте повернутися до теми пізніше.
Правильна термінологія є ключем до коректного спілкування про інвалідність. Пояснюйте дитині, чому певні слова є некоректними чи образливими. Коректну термінологію можна знайти у "Словнику безбар’єрності".
Основні принципи толерантності допоможуть дитині розуміти різноманітність світу. Пояснюйте, що всі люди різні, і це робить наш світ цікавим. Розповідайте про рівне ставлення, яке базується на повазі, а не на почуттях жалю чи страху.
Розповідайте через прості приклади. Наприклад, "дівчинка Таня має порушення слуху, вона спілкується жестовою мовою". Це можна порівняти з веснянками на носі — це просто відмінність.
Дайте дитині зрозуміти, що відмінні риси людини/дитини — не перепона для спілкування. Навпаки, це можливість дізнатись щось нове й цікаве.
Найкраще, що ви можете зробити, — не стояти на заваді спілкуванню своїх дітей з дітьми з інвалідністю, якщо їм цікаво і вони хочуть дружити, а відразу допомагати й навчати толерантному ставленню.
Навчіть дитину бачити в людині насамперед особистість, а в інвалідності просто одну з ознак: "Ось ти світловолосий, кароокий, любиш музику та шоколад, граєш на фортепіано, а Сашко — брюнет, він обожнює пастилу, читати комікси, і він користується кріслом колісним".
І найважливіше — не намагайтесь налякати дитину та не вигадуйте якихось нісенітниць, які впливатимуть на її ставлення до дітей/людей з інвалідністю. Якщо, наприклад, дитина бешкетує і ви розумієте, що вона може травмуватись, найгірше, що ви можете зробити, — гримнути на неї та сказати, що з такою поведінкою "вона стане інвалідом та опиниться у візку". Такі емоційні фрази можуть вплинути на ставлення дитини до людей з інвалідністю. В такому випадку краще буде сказати, що через необачну поведінку вона може травмуватись і їй буде боляче, але не залякуйте дітей людьми з інвалідністю ні в якому разі.
Дітям потрібно обов’язково пояснювати причину та наслідок незвичної поведінки іншої дитини, наприклад, із розладом аутистичного спектра. Інакше вони усе сприйматимуть спрощено: "Не такий, значить над ним можна познущатися, посміятися". Діти можуть не розуміти, що якесь їхнє слово чи жарт можуть сильно нашкодити дитині з РАС.
А взагалі, у дітей набагато менше стереотипів, порівняно з дорослими. І якщо не говорити їм нісенітниць на зразок "ти підхопиш інвалідність, доторкнувшись до дитини в кріслі колісному", вони не поширюватимуть ці міфи далі, а значить — не боятимуться спілкуватись.
Раніше ми писали, що робити коли дитина дратівлива, погано спить і голосно плаче. Деталі як уберегти дітей від неврозу тут.
