Ідея створення об’єднання військовослужбовців для підтримки ветеранів та “патріотичного виховання молоді” у Звягелі з’явилася у побратимів 54-го окремого розвідувального батальйону “у бліндажі, десь на Донеччині". І нещодавно цей задум здійснився — у серпні 2024 вони зареєстрували громадську організацію "Об’єднана солдатсько-сержантська асоціація” (ГО “ОССА”). Про роботу організації для Новоград.City розповів її керівник Іван Лукашко.
“У нас диктаторів нема”
Іван Лукашко родом зі Звягеля. Що таке війна чоловік знає не з чуток, адже він стояв на захисті Батьківщини та брав участь у бойових діях ще з 2014 року. Потім була коротка перерва й у 2022-му, на початку повномасштабного вторгнення, доєднався до лав ЗСУ добровольцем.
“У підсумку я маю 6 років військового досвіду: рік служив у 10 ТРО, решта часу — у складі 54 окремого розвідувального батальйону, був головним сержантом розвідувального взводу.
Ідея заснування громадської організації з'явилася в нас з побратимами ще під час служби — в окопах, у бліндажах, десь на Донеччині… Спілкувалися, будували плани, що колись зареєструємо таке об’єднання солдатів та сержантів, щоб один одного підтримувати та за потреби допомагати… Щоб ув нашій спільноті всі були рівними, ніхто ніким не керував та не командував”, – згадує чоловік.
Бажання українських воїнів здійснилося – 20 серпня в реєстрі громадських організацій з’явилася ГО “ОССА”.
“Наше об’єднання засноване на принципах колегіального братства, тобто всі рішення щодо нашої роботи ми приймаємо колегіально, в нас ніхто на себе ковдру не тягне, диктаторів нема. Так разом збираємося і приходимо до спільних рішень”, – каже пан Іван.
На сьогодні команда ГО “ОССА” налічує 7 людей, проте пан Іван зазначає, що вони мають багато охочих приєднатися до них задля позитивних змін у громаді.
Команда ГО "ОССА"Фото: Інна Попова
Чоловік каже, що нині організація має кілька проблем, а саме – немає приміщення для роботи ГО та сталого фінансування. Проте ці питання вирішуються.
“Ми чекаємо на приміщення, щоб наші ветерани та військовослужбовці мали де заяву написати, документ підписати, щоб це було не на лавочці в парку. А щодо фінансування — зараз з’являються люди, які бажають нам допомогти та підтримують донатами. Також ми намагаємося писати проєктні заявки — подаємось на гранти. Маємо розв'язувати ці задачі поступово, поетапно… На жаль, це робиться не так швидко, як нам хотілося б”, – розповідає керівник організації.
За словами Івана Лукашка, ГО “ОССА” передусім була створена для допомоги ветеранам у питаннях “бюрократії”, лікування, реабілітації тощо.
“Ми мріємо колись відкрити реабілітаційний кабінет у Звягелі. У нашій команді навіть є кваліфікований лікар-реабілітолог, який був медиком в нашій розвідгрупі. Ми б там готували людей до протезування або після протезування допомагали б з реабілітацією, робили б масажі тощо. З цього можна почати, бо це не потребує багато вкладень. І у перспективі вже можна буде подумати про повноцінно оснащений реабілітаційний центр з чаном, сауною та ставочком десь за містом. Але це все поки що тільки мрії”, – ділиться Іван Лукашко.
“Я не хотів би, щоб наші діти знали, що таке війна”
Ще одним напрямом роботи ГО “ОССА” є патріотичне виховання молоді Звягельського району. Члени громадської організації на волонтерських засадах проводять майстер-класи та навчання для молодого покоління. Обладнання для цих занять, за словами пана Івана, купували власним коштом та за допомогою побратимів.
“На першому занятті були діти членів нашої команди та їхні друзі. Їм це сподобалося, вони розповіли своїм друзям, і так воно пішло-поїхало. Тепер до нас приходить значно більше дітей – про майбутні заняття інформуємо у наших соціальних мережах. Також плануємо проводити патріотичні заняття на базі шкіл у Звягельському районі.
На занятті ми займаємося спортом, розповідаємо про екіпірування, навчаємо тактичної медицини, самооборони, тренуємо навички користування дроном тощо”, – розповідає очільник ГО.
Патріотичне виховання дітей є важливим для пана Івана, адже він сам багатодітний батько.
“Я не хотів би, щоб наші діти знали, що таке війна… Але ця біда вже торкнулася нашої країни й нашої родини зокрема. Тож у цих умовах ми маємо навчити наших синів та доньок бути одне за одного, навчити орієнтуватися у нашій місцевості, плазувати в цих лісах та болотах. Таким чином ми нібито виховуємо майбутніх партизанів. Не дай Боже, звичайно, щоб ці навички їм знадобилися у житті, але краще, щоб вони все ж таки в них були”, – підсумовує Іван Лукашко.
