Катерина Асташова – жінка з чуйним серцем і безмежною любов’ю до тварин. В її будинку сьогодні живуть шість собак і дев’ять котів – усі колись були безпритульними. Проте жінка дбає не лише про своїх домашніх пухнастиків, а й про тих, які живуть на вулиці та не мають люблячих господарів. Чому їй важливо допомагати чотирилапим, пані Катерина розповіла для Новоград.City.
"Любов до тварин – це рушійна сила"
Історія пані Катерини розпочинається у 2013 році, коли серед вулиці на її шляху з’явився лабрадор Денні.
"Пес був дуже наляканий, з пораненою лапкою. Його або викинули, або він загубився", – згадує жінка.
Звягелянка одразу ж опублікувала дописи у соціальних мережах та кинула клич по знайомих щодо покинутої тваринки, але господар так і не знайшовся…
"З того дня Денні займає особливе місце у моєму домі та серці", – розповідає Катерина, усміхаючись.
Денні у своєму домі
Жінка зазначає, що любов до тварин завжди була для неї природною. Ще з дитинства її сім’я прищепила їй турботу про братів наших менших.
"У нашому домі завжди жили тварини: собаки, коти, навіть рибки. Моя мама варила каструлями їжу для бездомних котів, які жили біля місцевого будинку культури. Ця любов до всього живого стала частиною і мого життя", – згадує звягелянка.
Після Денні історії порятунків почали ставати частішими. Катерина не могла пройти повз покинутих кошенят, хворих чи поранених собак. Були й трагічні моменти, коли тварини потрапляли до її рук у жахливому стані.
"Одного разу я побачила собаку, яка потрапила під машину. Вона була поранена, а задні лапи не рухалися. Я плакала, одразу викликала знайому ветеринарку. Ми зробили все можливе, щоб її врятувати. Зараз вона живе в моєму домі й радіє кожному новому дню. Я назвала її Дуською", – розповіла жінка.
Пані Катерина з Дуською у себе вдома
Катерина розуміє, що допомагати тваринам – це не лише про любов, а й про великі зусилля та витрати: більша частина бюджету та весь її вільний час йде на домашніх улюбленців, адже сьогодні в її будинку живуть аж шість собак і дев’ять котів:
- собаки: Денні, Лаккі, Дуська, Альма, Боня та Мішка;
- коти: Нюра, Аріша, Стефанія, Філімон, Міхріма, Кахраман, Шкєт, Борис та Пашка.
Жінка зазначає, що всіх чотирилапих їй дуже важко прогодувати на зарплату, яку вона отримує, працюючи на міському автовокзалі, проте щодня її вихованці їдять м’ясо, печінку, шлуночки з кашею тощо, а на перекус мають свою м’ясисту кісточку.
"Усі мої собачки, на жаль, не їдять звичайний корм, тому мені доводиться щодня для них готувати. Тому кожного разу повертаючись з роботи, я заїжджаю в магазин не за покупками для себе, а за кормом для своїх підопічних. Вони мене зустрічають з такою радістю, що всі труднощі відходять на другий план", – ділиться жінка.
Взяти до себе додому більше тваринок жінка змоги не має, тому закликає інших людей долучитися до гарної справи та за можливості попіклуватися про безпритульних пухнастиків.
Пані Катерина вважає, що допомога тваринам базується на двох речах – любові та співчутті. Звягелянка щодня бере із собою щось смачненьке, щоб нагодувати хвостатих, яких стріне на вулиці.
"Я не можу спокійно пройти повз покинутих або поранених тварин. Це як з немовлятами чи літніми людьми – вони беззахисні й потребують допомоги", – розповідає вона.
Також за ці роки, крім тварин, які залишились у неї вдома, вона допомогла знайти домівку десяткам інших.
"Я навіть приблизно не можу порахувати, скільки тварин за всі роки пройшло через мої руки та скільки з них ми з родиною змогли прилаштувати", – говорить жінка.
"Що більше я пізнаю людей, то більше люблю собак"
На жаль, Катерина часто стикається з людьми, які негативно ставляться до того, що вона піклується про вуличних тварин.
"Часто чую від незнайомців докори, коли годую безпритульних собак або котів біля автовокзалу. Був навіть випадок, коли чоловік почав сильно лаятися зі мною через те, що я годую тих нещасних тваринок. Але я завжди кажу про те, що для багатьох безпритульних тварин ми – єдиний шанс вижити, особливо взимку. Годуючи їх, ми даруємо не лише їжу, а й надію, що у світі є доброта. Тварини – живі істоти, вони так само відчувають біль, їм так само страшно, як і нам", – ділиться вона.
Собака пані Катерини — МішкаФото: З особистого архіву Катерини Асташової
Особливо важливу роль у житті Катерини відіграв її чоловік Олександр, який також любив тварин і допомагав дружині про них дбати.
"Він був неймовірним добряком. Навіть після важкого робочого дня допомагав мені піклуватися про наших улюбленців. Він мріяв завести єнота та жартував, що в нашому домі буде справжній притулок", – з усмішкою згадує Катерина свого коханого.
Катерина з чоловіком ОлександромФото: Фото з особистого архіву Катерини Асташової
На жаль, Олександра не стало у 2021 році через хворобу. Відтоді жінка не може знайти собі людину, яка б так само поділяла її ставлення до тварин.
"Не дарма існує вислів "Що більше я пізнаю людей, то більше люблю собак", з яким я повністю погоджуюсь. Цей вислів пов’язаний з моїм особистим емоційним досвідом, адже я бачу у собаках щирість і відданість, які не завжди є у людських стосунках. Ось кілька причин, чому це так.
- Безумовна любов і відданість
Собаки люблять своїх господарів, незалежно від їхнього настрою, фінансового стану чи зовнішності. Їхня відданість є постійною і не залежить від обставин.
- Щирість у поведінці
Собаки не мають прихованих мотивів. Якщо вони раді, це видно. Якщо їм щось не подобається, вони також це показують.
- Підтримка у важкі часи
Собаки допомагають пережити стрес, самотність або навіть депресію. Їхня присутність і потреба в турботі дають людям відчуття потрібності.
- Немає осуду
Собаки не оцінюють і не критикують. Для них неважливо, чи ти припустився помилки, чи ти втомлений. Вони просто раді бути поруч.
- Інтуїція та розуміння емоцій
Собаки часто розпізнають емоційний стан людини та реагують на нього, намагаючись втішити або підтримати.
Це, звісно, не означає, що всі люди гірші за собак. Проте я, на жаль, часто зустрічала у своєму житті таких людей, які дійсно відповідають цьому вислову", – ділиться Катерина Асташова.
Безпритульні тварини: чому важливо допомагати?
"Чому важливо забирати додому безпритульних тварин? Це про людяність. Вони не винні, що опинилися на вулиці. Породиста тварина чи ні – немає значення. Кожна жива істота потребує любові", – впевнена пані Катерина.
Жінка має пораду для тих, хто планує взяти додому тваринку:
"Головне, перед тим як брати тваринку з вулиці, розплідника, зоомагазину тощо – все дуже ретельно зважте. Чи зможете ви виділяти на тваринку час, ресурси, доглядати за здоров’ям, навіть у важкі часи? Собака, кіт – це не іграшки. У кожному живе душа, яка теж відчуває біль, страх і радість".
Жінка наголошує, що приклад відповідального ставлення до тварин має починатися з сім’ї. Вона вірить, що з часом українське суспільство зміниться, і ставлення до братів наших менших стане таким же шанобливим, як, наприклад, у Німеччині.
Пані Катерина впевнена: зміни можливі. Вони починаються з малих кроків та з кожного з нас – від турботи про одну тварину до формування культури відповідальності для всіх українців.
"Дбати про тих, хто слабший за нас, – це не лише обов’язок, це наш шанс стати кращими", – підсумовує вона.
Матеріал створено для участі у другому щорічному всеукраїнському конкурсі журналістських робіт "Співпростір", який проходить в межах соціальної ініціативи Save Pets of Ukraine за підтримки компанії Kormotech та ГО "Інтерньюз-Україна" під слоганом "Країна, дружня до тварин".
