Він евакуював дітей, гасив пожежі під обстрілами і не втратив сили духу. Кирило Поляков – рятувальник із Луганщини, який після повномасштабного вторгнення разом із родиною переїхав до Звягеля. Сьогодні він продовжує службу в лавах ДСНС у нашому місті – і далі рятує життя.
Кирило службу у ДСНС розпочав з 2019 року на Луганщині у м. Рубіжне. Можна сказати, що здійснив свою мрію. Адже з дитинства хотів захищати Україну.
Першим серйозним викликом для нього стала пожежа на автозаправці в місті Кремінна Луганської області, де влітку 2019-го загорілися ємності з пальним. Тоді пожежу гасили понад 12 годин три підрозділи з різних населених пунктів. На щастя, внаслідок події ніхто не постраждав. А у 2021 році залучався на гасіння двох масштабних лісових пожеж, на ліквідації яких працювали рятувальники з декількох областей та авіація ДСНС України.
Але справжнє випробування розпочалося з повномасштабного вторгнення. Евакуація мирного населення, розбір завалів, пожежі після обстрілів – робота стала ще небезпечнішою й відповідальнішою. Особливо в пам’яті Кирила залишився випадок, коли під час обстрілу приватного сектору між Рубіжним та Сєвєродонецьком він з колегами вивозив на пожежній машині сім’ї з маленькими дітьми. Зокрема, мам та їх діточок. Малечу заспокоювали смаколиками, які рятувальники спеціально привезли для цього. "Найважче було чути плач наляканих дітей і бачити безпорадних дорослих, які все втратили", – ділиться рятувальник.
Кирило разом із річним сином, дружиною та тещею місяць жили у підвалі, переховувались від постійних обстрілів. У квітні 2022 року, ще до початку окупації міста, він встиг вивезти свою родину з Кремінної до Звягеля. Сам залишився на службі у складі зведеного загону на Харківщині. Було важко – довгий час без можливості побачити дружину й сина. Але саме родина стала головною мотивацією не зламатися. "Заради них я живу, заради них служу. Вони — моя опора, мій тил і мій сенс", – каже Кирило.
Після тривалої розлуки у 2024 році він перевівся служити до Звягеля, де його щиро прийняли місцеві рятувальники. Допомогли адаптуватися, влаштуватися, стали як друга сім’я. "Важливо бути згуртованими в будь-яких обставинах, адже життя триває", – впевнений рятувальник.
Сьогодні, попри все пережите, він мріє про мир, власний дім і спокійне дитинство для свого вже чотирирічного сина.
"Героєм вважаю кожного — і військового, і рятувальника, і медика, і енергетика. Кожен робить свою справу для нашої перемоги!" – підсумовує Кирило Поляков.
Головне управління ДСНС України у Житомирській області
