Захисник з 23-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, житель Звягеля Максим Жмур із позивним "Ангел", нагороджений грамотою командира ОТУ "Донецьк" за мужність і самовідданість у боях проти російської агресії. Розповідь про трансформацію звичайної людини у воїна, про втрати, біль і незламність духу.
Його історію опублікував Житомирський обласний ТЦК та СП.
На початку повномасштабного вторгнення він евакуював родину та добровільно мобілізувався через ТЦК. Пройшов бойові шляхи у 46-му батальйоні "Донбас", 54-й бригаді, нині – в лавах 23 ОМБр. Був на передовій під Мар’їнкою, Бахмутом, Авдіївкою. Захищав небо зі "Стріли-10", збивав "Ланцети" та "Зали" навіть зі стрілецької зброї.
Максим згадує війну як "день бабака" – окопи, спостереження неба, бойові завдання. Він проводив побратимів в останню путь, допомагав упізнавати загиблих, підтримує зв’язок із родинами полеглих і зниклих безвісти. Найважче, каже, не бої – а втрати.
"Війна розділила життя на “до” і “після”. Люди в містах не розуміють, що ти щойно з пекла. Але найбільший біль – це ті, кого ми не повернемо", – говорить офіцер.
В армії Максим знайшов нову сім’ю – побратимів і посестер. Пише вірші про війну та тих, хто не повернувся.
"Ми живемо з внутрішнім демоном. Головне – не дати йому взяти гору. Ми вже ніколи не будемо колишніми. Але ми виживемо", – підсумовує "Ангел".
