Будні соціальних працівників: 6-9 підопічних на день, середній вік 79-80 років, емоційне виснаження та професійне вигорання. Що насправді входить в обов'язки соцпрацівників та чому це не "робити все підряд".
Напередодні професійного свята соціальних працівників варто розповісти про буденність тих, хто щодня, за будь-якої погоди, приходить на допомогу найвразливішим членам нашої громади. Історію про важку, емоційно виснажливу, але надзвичайно потрібну роботу, де випадкові люди не затримуються, розповіли у Територіальному центрі соціального обслуговування Звягельської міської ради.
Стереотип vs реальність: що насправді роблять соцробітники
Зазвичай мешканці громади не знайомі з буднями соціальних робітників і мало кому відомо, з чого складається їхня щоденна робота. Є розуміння, що це догляд, а якщо догляд – то повинні робити "все що тільки можна", підміняючи собою рідних, близьких і всіх фахівців, від яких залежить комфортне життя літньої людини, яка опинилась у важкій життєвій ситуації. Але це зовсім не так! Крім того, що соцробітник кожного дня, за будь-якої погоди знаходиться там де потрібна допомога, є ще банально-прозаїчні посадові вимоги, які опираються на законодавчі акти.
Що каже закон: межі професії
Закон "Про соціальні послуги", Державні стандарти надання соціальних послуг, чітко, сухими лаконічними фразами та цифрами вказують на час, нормативи, вимоги, права та обов’язки. Соціальний робітник – надавач соціальних послуг, які задекларовані державою і перелік яких є доволі прагматичним. Тут не до фантазій! При нинішній завантаженості встигнути б надати за восьмигодинний робочий день від 6 до 9 особам послуги, які зафіксовані у індивідуальному плані кожного підопічного, що знаходиться на обслуговуванні територіального центру.
Що входить в обов'язки?
Соціальні робітники надають повний і найважливіший комплекс заходів, які забезпечують життєві необхідні потреби отримувачів соціальних послуг (придбання та доставка продуктів, ліків, оплата комунальних послуг, виклик лікаря, приготування їжі, косметичне прибирання житла тощо). А ще є підміни своїх колег, які ідуть у відпустки, на лікарняні, адже літніх людей не лишиш без підтримки. Однак робота не повинна вбивати, а повинна розвивати нас. Це означає що перенавантаження не повинні бути постійними і ми повинні знаходити задоволення в кожному занятті.
Труд соцробітника – не простий: оскільки більшість підопічних це літні, одинокі люди (наразі середній вік, тих, кого обслуговуємо 79-80 років). Вони потребують не лише допомоги по господарству, у самообслуговуванні, а також співчуття, розуміння, підтримки. Однак, втома під час робочого дня, постійний контакт з обездоленими людьми, відповідальність і емоційна включеність в переживання інших, приводить до професійного вигорання. І тоді вже необхідно працювати з психологом, щоб не знизити свою активність, не втратити мотивацію, не зменшити емоційність, не стати байдужим.
Робота соціальним робітником не для випадкових людей
Праця соціального робітника – важка і емоційно виснажлива, але потрібна людям. Тут випадкові люди не затримуються, а залишаються по-справжньому чуйні й безкорисливі. Не кожен здатний працювати соціальним робітником, навіть якщо людина має гарну фізичну форму, бажання працювати. Для цієї професії потрібні певні моральні принципи, якості характеру, дисципліна, вміння тримати себе "в руках" та вміння комунікувати.
