5 січня віряни ПЦУ відзначають Хрещенський Святвечір – важливе свято, що завершує дванадцять днів різдвяного циклу та передує Богоявленню. Що таке Водохреще та як правильно відзначати свято згідно з українськими звичаями – читайте далі.
На сторінці Городницької територіальної громади у Facebook розповіли, що у народі Хрещенський Святвечір ще називали Голодна кутя, Другий Святвечір, Водяний вечір.
Це вечір тиші, стриманості й очищення – не святкування, а зосередження. Весь день строгий піст. Обрядова їжа: "голодна" кутя. На відміну від Багатого Святвечора, страв було небагато:
- кутя (пісна, без масла),
- узвар,
- іноді пісні вареники або капусняк.
Їли мовчки або з мінімальними розмовами. Вірили: "Як проведеш цей вечір – таким буде рік".
Вірили, що вся вода цієї ночі стає святою: у річках, у криницях, навіть у посудині в хаті.
Тому набирали воду ще до світанку, залишали миску з водою на ніч – "на благословення", окроплювали хату, худобу, хліви.
Вечір, коли світ зачиняють
У традиційному світогляді українців Хрещенський Святвечір вважався небезпечним часом. Казали: "Нечиста сила ще ходить, але вже знає, що їй кінець".
Тому цього вечора дім оберігали:
- на дверях і вікнах крейдою або вуглиною малювали хрести;
- під поріг клали ніж або сокиру – "щоб зло не переступило";
- нічого не позичали з хати;
- без потреби не виходили після заходу сонця.
Особливо пильнували дітей і худобу – вважалося, що вони найвразливіші.
Водохреще: що це було насправді
Слово "Водохреще" зафіксоване ще 1148 року в Літописі Руському. Для українців це насамперед свято води й очищення.
Головний обряд – водосвяття на річці чи ставку. Вирізали ополонку у формі хреста, з льоду робили хрест (часто червоний – від бурякового квасу). Священник тричі занурював хрест у воду – і вона ставала йорданською.
Освячену воду зберігали цілий рік. Пили від хвороб, кропили хату й худобу, брали на посів, лікували переляк у дітей.
Поспіх по воду – давній звичай. Вірили: хто першим зачерпне, тому щаститиме (у здоров’ї, господарстві, шлюбі).
Купання в ополонці не були масовими, але існували. Про них писали Потебня, Максимович, Чубинський, Огієнко. Купалися парубки "для здоров’я", перебрані колядники – щоб змити "скверну", інколи хворі діти.
У народній уяві йорданська вода виганяє нечисту силу й "запечатує" світ на рік. Тому казали: "До Йордану – святки, після – робота".
