Після смерті батька сім’я опинилася на межі: мати втратила роботу, старший син замкнувся в собі, а побутові конфлікти на певному етапі вимагали реагування правоохоронних органів. В межах проєкту малих грантів соціальні працівники надали родині підтримку, що допомогло відновити стосунки та поступово стабілізувати ситуацію. Далі ми розповімо, які кроки зробили фахівці і чому це спрацювало.
Що сталося
Трагедія сталася несподівано. Батько двох хлопців загинув. Хоча він не жив з родиною, регулярно бачився з дітьми, особливо зі старшим сином. У них були спільні інтереси, вони постійно спілкувалися, підтримували тісний зв'язок. Чоловік фінансово й морально підтримував маму та синів, відвідував їх.
Його смерть стала важким ударом для всіх членів родини. Мама втратила не лише колишнього чоловіка, а й звичну опору — людину, яка давала відчуття стабільності й упевненості в завтрашньому дні. Старший син важко переживав втрату найближчої людини, з якою мав особливий емоційний зв'язок.
Невдовзі після трагедії в житті родини почалися серйозні труднощі. Мама втратила роботу. Через необхідність доглядати за молодшим сином тривалий час не могла знайти нову. Фінансове становище родини різко погіршилося — зникла підтримка, на яку вони звикли розраховувати.
Кожен переживав горе наодинці. Родичі, які могли б підтримати, розійшлися "по кутках" — кожен залишився сам із собою. Старший син замкнувся у своєму горі. Мама боролася не лише з втратою, а й з відчуттям безпорадності — їй здавалося, що вибили ґрунт з-під ніг.
У родині почалися конфлікти. Мама й старший син не розуміли одне одного, хотіли різного, мали різні очікування. Жінка не справлялася з ситуацією, почала вживати алкоголь. Спочатку епізодично, потім це переросло в регулярне вживання.
Непорозуміння наростали. Син прагнув одного, мама намагалася дати йому інше. Обоє страждали, але не могли знайти спільну мову. Фінансові труднощі тільки посилювали напругу.
Напруга наростала тижнями. Зрештою сталася гостра сварка — мати й син почали виганяти одне одного з дому. Конфлікт досяг апогею. Довелося викликати поліцію.
Як втручання фахівців виглядало на практиці
Після інциденту родину відвідали соціальна працівниця, представники служби у справах дітей та поліцейський офіцер громади. Передусім переконалися, що підліток перебуває в безпечному місці, з ним усе гаразд. Потім почали з'ясовувати причини конфлікту.
— Хлопець прагнув одного, мама хотіла іншого. Виходило непорозуміння. Конфлікт був зрозумілий, але потрібно було допомогти їм почути одне одного, — розповідає соціальна працівниця.
Фахівці розробили комплексний план роботи з родиною. Вирішили працювати як окремо з кожним, так і проводити спільні зустрічі.
Робота з мамою. Жінку супроводили до лікаря для отримання необхідної медичної допомоги. Це був важливий крок — потрібно було подбати про її фізичне й психічне здоров'я.
Провели кілька окремих бесід про те, як поводитися з підлітком, який переживає втрату близької людини. Пояснили, що поведінка сина — це не бунт проти неї, а спосіб впоратися з болем. Що він також страждає і потребує підтримки, а не тиску чи непорозуміння.
Обговорили важливість того, щоб син підтримував зв'язок з родичами з боку батька. Спочатку мама не дуже хотіла цього, але фахівці пояснили, наскільки це важливо для хлопця — зберегти пам'ять про батька через спілкування з його рідними.
Робота з підлітком. Зустрічалися з хлопцем окремо. Створили безпечний простір, де він міг висловитися про свої переживання, про те, що його не влаштовує в поточній ситуації.
— Він дуже замкнутий, цей хлопчик. Але зміг поділитися, чому так відбувається, що його не влаштовує. Ми більше слухали, ніж говорили. Це було важливо — дати йому можливість бути почутим, — каже соціальна працівниця.
Разом детально розібрали ситуацію на окремі моменти. Пояснили: мама хоче для тебе більшого, але зараз через обставини не може це забезпечити. Вона любить тебе, ви — підтримка одне для одного. Важливо зрозуміти одне одного.
Спільні зустрічі. Провели кілька бесід, де мати й син сиділи разом і могли спокійно поговорити. Фахівці допомагали їм почути одне одного, зрозуміти мотиви та переживання один одного.
Під час цих зустрічей домовилися про конкретні кроки. Зокрема, що хлопець зможе регулярно їздити до бабусі з боку батька в місто, підтримувати зв'язок з рідними. Це було важливо для його емоційного стану.
Результати змін
Зміни стали помітними вже через кілька тижнів. Жінка припинила вживати алкоголь, почала займатися своїм здоров'ям. Це була її усвідомлена та відповідальна дія.
Конфлікти в родині припинилися. Мати й син почали розуміти й чути одне одного. Вони навчилися говорити про свої потреби та переживання, а не накопичувати образи.
Підліток регулярно відвідує бабусю, спілкується з родичами з боку батька. Це допомагає йому зберегти зв'язок із пам'яттю про батька, відчувати підтримку ширшого кола рідних.
Стосунки між мамою та сином налагодилися. Вони стали справжньою підтримкою одне для одного, як і мало бути.
Зараз фахівці активно допомагають мамі знайти роботу. Це складно через необхідність доглядати за молодшим сином, але пошук триває. Розглядають різні варіанти — можливо, це буде робота з гнучким графіком або дистанційна зайнятість.
Ключові уроки
Цей випадок показує: навіть після важкої втрати та серйозних конфліктів, коли здається, що родина на межі розпаду, ситуацію можна змінити. Головне — своєчасна професійна допомога, готовність членів родини працювати над стосунками та комплексний підхід до вирішення проблем.
Іноді родині потрібна не лише матеріальна підтримка, а насамперед — можливість бути почутою, зрозуміти одне одного та отримати професійну допомогу в подоланні складних життєвих обставин.
Ця публікація підготовлена БФ "Нехай твоє серце б'ється" у рамках проєкту стосовно надання фінансової допомоги у вигляді малих грантів для соціальних послуг, що реалізується за підтримки Уряду Великої Британії в рамках проєкту SPIRIT, у співпраці з Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та ЮНІСЕФ Україна, за адміністрування ІСАР Єднання. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю БФ "Нехай твоє серце б'ється" і не обов'язково відображає позицію Уряду Великої Британії, Уряду України, ЮНІСЕФ, ІСАР Єднання або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
