25 лютого виповнюється 155 років від дня народження Лесі Українки – поетеси, чий образ досі живе у нашій уяві крізь призму легенд і стереотипів. Звягельські музейники розвінчують один із найстійкіших міфів про поетесу: що вона все життя вдягалася лише в чорне. Листи, архівні фото й спогади свідчать: Лариса Косач мала тонкий смак, стежила за європейською модою і свідомо обирала одяг як спосіб висловити себе.
Тривалий час вважалося, що Леся Українка після смерті свого близького друга Сергія Мержинського носила одяг лише темних кольорів. На противагу цьому, на значній кількості світлин зафіксовано письменницю у одязі світлих тонів. До прикладу, на фотографії, зробленій на східцях будинку в Зеленому Гаю влітку 1905 року, Лариса Косач одягнена у квіткову сукню світлого відтінку.
Речі гардеробу Леся Українка поєднувала залежно від настрою і події. Це правда, що у поетеси було багато речей темного кольору. Після втрати Сергія Мержинського вона одягала чорне вбрання, підкреслюючи цим свій внутрішній стан. «Я таки справді мушу собі сукню пошити хоч яку-небудь, та білу, – писала Леся сестрі Ользі Косач-Кривинюк у червні 1901 року, – бо я не хочу бути в чорному на твоєму весіллі, а в кольоровому я просто якось не в стані бачити себе тепер, та в мене навіть і нема нічого кольорового тепер».
Відомо, що Леся Українка часто сама шила собі одяг або могла перекроїти готові речі на свій смак. У епістолярії поетеса неодноразово згадувала про пошиття суконь або блузок. «В Софії тепле пальто висіло у мене даремне і тільки пороху набиралось. Ще думаю справити собі сукню (плеоназм!), так зв. taylor dress з кавказького сукна (воно страх дешеве і тепле, а притім гарне, похоже на англійські матерії) і шапку теж кавказьку справлю, таку, як у Лілі і Оксани, тут їх масу продають. Крім того, маю вже фланелеву блузу і легку шерстяну сукню («в хмарах»), отже, матиму що надіти на всі demi-saison і quatre saison, з яких складається тутешня осінь і зима», – натхненно розповідала Леся Українка Олені Пчілці.
Також в одному з листів до сестри Ольги письменниця зазначала: «Мушу я собі чорну блузку шить, бо ліф до чорного плаття тепер я ще не можу носить, а інакше, як в чорному, читать, по-моєму, не випадає. Оце ж я тільки що скроїла і сфастригувала блузку, та вже й втомилась, тим і лист сей буде не довгий».
Подорожі до Європи – Відня, Берліна, Парижа, Італії – сформували в письменниці смак до елегантності: європейський крій суконь, увага до деталей поєднувалися з внутрішньою стриманістю. Водночас вона свідомо додавала до образу елементи українського традиційного вбрання, сприймаючи їх як знак національної приналежності та культурної позиції.
Леся Українка не могла пройти повз модний бутик і не придбати собі чи рідним якийсь модний аксесуар. У Берліні письменниця планувала завітати у крамницю пана Вертгейма – відомого майстра з пошиття стильних капелюшків. Придбавши гарні речі, вирішила їх «вигуляти» по Берліну. «Я надіну свою нову, вчора куплену, чорну накидку і червону (!) шляпу з чорною лентою, – поділилася Леся Українка своїм модним експериментом з сестрою Ізидорою, – сяду в «одкидную карету» і поїду «во всю прыть тихими шагами».
Не варто забувати, що чорний колір – це не лише траур, а й практичність і стриманість. У той час, коли модниці гналися за тонкою талією, сковуючи своє тіло тісними корсетами, Леся Українка надавала перевагу зручності. Для дому поетеса мала просте у крої і практичне вбрання: сіре плаття, синя шерстяна блуза, чорна кофтинка, чорна спідниця тощо. На світські зустрічі одягала блузи і сукні, прикрашені вишуканим мереживом. На лівій руці носила чорну мітенку.
В архівах збереглося чимало світлин юної Лесі Українки в українському традиційному костюмі. Однак важливо розуміти, що зроблені вони були переважно під час свят або на спеціальних фотосесіях. На одній з останніх світлин, зробленій 6 травня 1913 року, ми бачимо Ларису Косач-Квітку, одягнену у світлу блузу з виразним візерунком та витонченим жабо. Маленька елегантна брошка доповнює аристократичний образ письменниці, додаючи її вигляду особливої тендітності.
Мода в житті Лесі Українки – це не лише про тренди, а й про культуру, гідність і свободу вибору. Її образ і сьогодні надихає: бути сучасною, жіночною, елегантною.
Підготували: наукові співробітниці Літературно-меморіального музею Лесі Українки Анастасія Бартницька, Тамара Ржондковська, Галина Пилипенко
