Зовні родина з Ярунської громади виглядала благополучною, але мама не спала ночами, тремтіла від кожного дитячого плачу й жила на межі нервового зриву. Психологічна підтримка в рамках проєкту Ярунської громади та БФ "Нехай твоє серце б'ється" допомогла їй повернути контроль над власним життям.
Коли емоції задушені втомою
Жінка сама не розуміла, що з нею відбувається. Вона справно виконувала всі материнські обов'язки – але будь-яка дрібниця, розлитий сік чи забута іграшка, викликала бурхливу реакцію. Раніше вона не могла пояснити цих зривів. Тепер розуміє: це було емоційне виснаження.
"Я просто робила все на автоматі. Прокинутися, нагодувати, одягнути, прибрати. І знову. Я навіть не розуміла, коли востаннє сміялася", – згадує вона.
Як фахівці виявили проблему
Проблему виявили під час діагностики в рамках спільного проєкту Ярунської громади та БФ "Нехай твоє серце б'ється". Психолог провів первинне оцінювання стану – за рівнем тривоги, якістю сну, емоційними реакціями та здатністю справлятися з буденними ситуаціями. Саме ці критерії вказали на хронічний стрес і емоційне виснаження: стан, коли внутрішні ресурси вичерпані, а людина функціонує, але вже не живе.
Найважчим виявилося не знайти спеціаліста, а визнати, що допомога потрібна. Жінка боялася, що її назвуть поганою матір'ю. Психолог пояснив: її стан – наслідок тривалого стресу, а звернення по підтримку – не слабкість, а відповідальність перед собою та дітьми.
Прості інструменти – реальний результат
Робота почалася з найпростішого: навчитися дихати. Коли накочувала паніка, жінка робила дихальні вправи – повільний вдих на чотири рахунки, видих на шість. Ця техніка активує парасимпатичну нервову систему й дозволяє зупинити фізіологічну реакцію на стрес – серцебиття сповільнюється, тривога відступає. Згодом з'явилися ритуали стабільності: ранкова кава в тиші до того, як прокинуться діти, та "щоденник вдячності", куди вона щодня записувала три хороші речі. Такий щоденник – доказово ефективна практика: він перелаштовує увагу з тривожних думок на те, що в житті є позитивного, і поступово відновлює емоційний баланс.
Одна фраза, яка змінила все
Найбільша зміна сталася в спілкуванні з дітьми. Через виснаження мама часто зривалася на крик – діти лякалися й замикалися. Психолог допоміг навчитися проговорювати свій стан замість того, щоб зривати його на близьких.
"Зараз я дуже втомлена, мені потрібна тиша на 10 хвилин", – ця проста фраза змінила все.
Діти перестали сприймати мамин настрій як загрозу. Вони зрозуміли: мама не злиться на них – вона просто потребує паузи. І це нормально.
Через кілька місяців усе змінилося. Жінка почала спати, повернулася енергія й інтерес до життя. Діти, відчувши мамин спокій, стали впевненішими. У домі знову з'явилися спільні ігри, сміх, довірливі розмови. Родина почала будувати плани на майбутнє – вже без страху перед завтрашнім днем.
Ця публікація підготовлена БФ "Нехай твоє серце б’ється" у рамках проєкту стосовно надання фінансової допомоги у вигляді малих грантів для соціальних послуг, що реалізується за підтримки Уряду Великої Британії в рамках проєкту SPIRIT, у співпраці з Міністерством соціальної політики України, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та ЮНІСЕФ Україна, за адміністрування ІСАР Єднання. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю БФ "Нехай твоє серце б’ється" і не обов’язково відображає позицію Уряду Великої Британії, Уряду України, ЮНІСЕФ, ІСАР Єднання або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
