З 2008 року ТОВ "Церсаніт Інвест" передає лікарні керамічну плитку, умивальники та унітази. Частина з цього лежить під ногами у відділенні, де реабілітуються поранені військові.
У реабілітаційному відділенні лікарні – свіжа плитка на підлозі й стінах. Василь Борис, генеральний директор Звягельської лікарні, каже, що це "Церсаніт Інвест".
– Для нас це безцінна підтримка. Значний внесок в ефективність роботи лікарні та, як наслідок, – у порятунок життя і здоров'я людей, – каже він.
Історія співпраці – це не про один проєкт чи разову допомогу. Лише за останні шість років (2020-2026) лікарня отримала:
- майже 3700 м² плитки;
- 65 умивальників;
- 34 унітази.
Загальна вартість – понад 1 мільйон гривень. І це – лише частина реальної допомоги. Завод не ремонтує сам – регулярно долучається продукцією, яку лікарня використовує у власних роботах. А починалося це ще з 2008-го, коли підприємство тільки запрацювало.
Палати, де вчаться ходити заново
Плиткою ТОВ "Церсаніт Інвест" оздоблено стіни і підлоги у відділенні комплексної реабілітації та відділенні відновного лікування лікувального корпусу № 2. Сюди потрапляють на амбулаторну та стаціонарну реабілітацію і військові після поранень, і цивільні, які постраждали від російської агресії.
– Реабілітація зараз – пріоритетний напрям у лікуванні військових після поранення. І те, що відділення має нормальний вигляд, що там чисто і є відчуття порядку, – це теж частина лікування. Середовище має значення, – каже Борис.
Безбар'єрність і операційні
Ремонт у лікарні не обмежився двома відділеннями. Паралельно тут створювали безбар'єрне середовище: привели до вимог ДБН з інклюзивності 16 санвузлів у різних корпусах – 7 у лікувальному, 2 у травматологічному, 5 у хірургічному, по одному в хірургічній поліклініці та поліклінічному корпусі.
У лікувальному корпусі замінили опорядження стін, підлог і підвіконь в операційному блоці гінекологічного відділення, маніпуляційних дитячого та інсультного відділень, перев'язочних офтальмологічного відділення, двох ординаторських. Заодно – сантехніка в палатах з опорядженням стін надалі.
Окремий великий об'єкт – хірургічне відділення. Там виконали капітальний ремонт усього операційного блоку: дві операційні, дві передопераційні, стерилізаційна, п'ять післяопераційних палат, маніпуляційна, два коридори і роздягальня для персоналу. Власними силами лікарня ще зробила поточний ремонт в 11 палатах хірургічного відділення – повна заміна підлоги, умивальники, часткове опорядження стін.
У поліклінічному корпусі – ремонт умивальників та унітазів і опорядження стін, підлог і підвіконь у 47 кабінетах, 7 санвузлах, відділенні жіночої консультації та клініко-діагностичній лабораторії. Коридори – 900 квадратних метрів.
У травматологічному та інфекційному відділеннях – часткова заміна сантехніки, опорядження стін коридорів, нове підлогове покриття в палатах, санвузлах, маніпуляційних і приміщеннях для роздачі їжі.
Коли питання "навіщо" не виникає
Дмитро Рудик, керівник з персоналу ТОВ "Церсаніт Інвест", якось сказав Василю Борису напівжартома:
– Цією лікарнею вже можна робити екскурсії як музеєм наших виробів. Ми допомагаємо з самого початку роботи нашого підприємства, а зразки продукції є в кожному корпусі.
Борис каже, що перебільшення тут мінімальне – плитка, умивальники і сантехніка заводу справді є в більшості відділень. Завод почав працювати у 2008-му. Скільки всього передано за ці роки – ніхто вже точно не підрахує.
Дмитро Томаш, директор заводу керамічної плитки, додає:
– Для нас це не окрема програма і не стаття в бюджеті. Лікарня поруч – і ми просто робимо те, що можемо для благополуччя громади. Це наша відповідальність.
– Наші люди тут живуть і тут лікуються. Коли розумієш, що плитка лежить у палаті, де хтось робить перші кроки після операції, питання "навіщо" не виникає, – каже Дмитро Рудик.
– Такі партнери в лікарні рідкість, – підсумовує Василь Борис. – Двадцять років, і жодного разу це не було разовою акцією.
За цифрами – життя
Понад мільйон гривень. Десятки приміщень. Сотні квадратних метрів. Але насправді ця історія – не про цифри. Вона про конкретні місця, де хтось вчиться знову стояти. Про коридори, якими хтось іде після важкого лікування. Про простір, який не тисне, а підтримує. І про те, що іноді найважливіші зміни починаються не з великих слів, а з плитки під ногами.
