На Житомирському Поліссі проживає понад 100 видів тварин із Червоної книги України. Про п'ятьох найрідкісніших представників місцевої фауни Суспільному розповів доктор біологічних наук Іван Хом'як.
Доктор біологічних наук, професор Житомирського державного університету імені Івана Франка Іван Хом'як склав власний перелік п'яти найрідкісніших представників регіону. До цього списку увійшли бражник "мертва голова", мінога українська, європейська норка, змієїд блакитноногий та чорний лелека.
Метелик із "черепом" на спині
Першим у переліку найбільш рідкісних на Житомирському Поліссі представників тваринного світу Іван Хом'як назвав метелика бражника, який, з його слів, ще має назву "мертва голова".
"Таку назву метелик отримав через те, що у нього на спині є щось подібне на малюнок, схожий на людський череп. Це так нафантазувала собі людська уява. Хоча ця комаха цікава не тільки через зовнішній вигляд. Метелики — бражники відомі своєю "пристрастю" до солодкої їжі. Деякі із них живляться нектаром, а окремі види можуть ласувати сік плодів, який забродив. Окрім того, бражник-«мертва голова» вирізняється і розмірами — розмах його крил може перевищувати 10 сантиметрів«, — розповів дослідник природи на Поліссі Іван Хом'як.
З інформації Івана Хом'яка, приблизно до середини минулого сторіччя представників популяції цього виду метелика можна було зустріти у значно більшій кількості, аніж сьогодні. Він був поширений, зокрема, на півдні Житомирщини та Київщини.
"Особливість метелика бражника — зв'язок із пасльоновими рослинами. Його гусениці можуть живитися, зокрема, картоплею, дурманом та беладоною, а лялечка зимує у ґрунті. Після того, як людина у своїй діяльності почала широко застосовувати хімікати для захисту картоплі від шкідників, чисельність метелика почала стрімко скорочуватися. І наразі він став доволі рідкісним", — сказав Іван Хом'як.
Науковець пригадав, що одного разу він особисто знайшов у ґрунті лялечку цього метелика та забрав її додому. Згодом спостерігав, як із неї з'явився дорослий метелик бражник.
Мінога українська, яка зовні нагадує рибу
Другий вид у переліку найрідкісніших видів представників фауни та Поліссі, за версією Івана Хом'яка, — мінога українська. На перший погляд, сказав науковець, ця тварина нагадує невелику рибу, однак належить до іншої групи хребетних — круглоротих.
"Ця тварина іноді може поводитися як паразитична. Її рот має форму присоски, оточеної дрібними зубцями. Мінога може прикріплюватися до рибини та живитися її кров'ю. Водночас для людини вона не становить небезпеки, якої іноді побоюються через її незвичний вигляд", — сказав Іван Хом'як.
Зі слів науковця, у середні віки міногу вживали в їжу. Зокрема, з неї виготовляли паштет або її маринували. І це вважалося делікатесною їжею богеми, адже вона була неабияк дорогою. Зараз міногу в їжу не вживають. На території Житомирського Полісся декілька років тому місцеві рибалки цю рибину часто використовували як живу приманку для лову риби.
"Колись мінога була значно поширенішою і траплялася у чистих водоймах із швидкоплинною та проточною течією. Зокрема, вона була досить поширеною і в поліських струмках. У 80-тих роках минулого століття на неї часто можна були натрапити. Проте зараз ситуація кардинально змінилася. Через обміління та зникнення малих річок частина струмків зникла, а інші замулилися. Це призвело до погіршення умов для проживання цього виду", — розповів професор ЖДУ імені Івана Франка.
Додатковою загрозою для міноги української, зі слів науковця, останнім часом також стали більш тривалі, ніж раніше, періоди спеки.
Іван Хом'як розповів, що мінога цікава не тільки з погляду біології. За його інформацією, на початку 20-го століття одеські вчені використовували ембріони цієї тварини у дослідженнях впливу радіації на живі організми.
Європейська норка, яку плутають з американською
Третя найрідкісніша тварина на Поліссі у добірці науковця — європейська норка. За словами Івана Хом'яка, це аборигенний для України вид.
"Побачити норку на місцевих водоймах можна, але дуже часто це буде не європейська, а американська норка. Останню свого часу завезли для розведення хутрового господарства. Частина тварин згодом опинилися у дикій природі. І люди часто плутають ці два споріднені види. Дехто, пориваючись охороняти природу, хоче якраз берегти норку американську, думаючи, що це норка європейська", — розповів Іван Хом'як.
На Житомирському Поліссі, зі слів науковця, є 2 локації, в яких зафіксували та підтвердили, що це популяція норки європейської. Водночас норка американська у чималих кількостях водиться вздовж берегів Тетерева, Ірші та інших річок області.
"Ці дві норки відрізняються одна від одної. Європейська менша. Вона, зазвичай, світліша та має рудуватий відтінок та характерну білу шерсть навколо губ. В американської ж красивіше і справді цінне хутро. І вона темніша", — сказав доктор біологічних наук.
Із цікавого про цю тварину Івана Хом'як розповів, що наразі на Поліссі дослідники зафіксували її зв'язки із лісовим тхором. З'явилися навіть гібриди, хоча ці тварини живуть в абсолютно в різних місцях: норка — біля води, а тхір — у лісі, — розповів Іван Хом'як.
Великий хижий птах — блакитноногий змієїд
Четвертий представник переліку найрідкісніших тварин на Поліссі від житомирського науковця — це змієїд блакиноногий. За словами Івана Хом'яка, це великий і красивий хижий птах із родини яструбових, який оселяється поблизу галявин, місць вирубок лісу та заболочених територій. Полюбляє гніздуватися на високих деревах — 10, 20 метрів, а іноді і вищих.
"Назва цього птаха цілком відповідає його способу життя. Основою раціону є плазуни та земноводні — змії, вужі, ящірки, жаби. Водночас така вузька спеціалізація їжі робить цей вид особливо залежним від природного середовища. Окрім того, цей птах відкладає лише одне яйце, що не сприяє збільшенню його популяції", — сказав Іван Хом'як.
Науковець розповів, що він спостерігає за гніздуванням змієїдів у Білокоровицькій громаді Коростенського району, починаючи з 2019 року. Пригадав, що йому якось довелося побачити у повітрі шлюбну поведінку пари цих птахів. Каже, це був дуже граціозний танець.
За словами Івана Хом'яка, змієїд в Україні і, зокрема, на Житомирському Поліссі дуже рідкісний. На всю територію України проживає трохи більше як 200-300 пар. А на Житомирщині є лише декілька місць, де цей птах може гніздуватися.
Лелека чорний
Завершує п'ятірку рідкісних тварин на Житомирщині, складену за версією Івана Хом'яка, лелека чорний. Зі слів науковця, це один із найвідоміших червонокнижних птахів Полісся. За своєю природою, це дуже лякливий птах.
"На відміну від білого лелеки, чорний, зазвичай, уникає людського сусідства і обирає тихі лісові території неподалік водойм. Для гніздування цим птахам потрібні великі розлогі дерева, розташовані на краю лісового масиву", — розповів Суспільному професор ЖДУ Іван Хом'як.
Іван Хом'як також сказав, що саме за ознаками гніздування науковці під час дослідницьких експедицій визначають місця потенційного поселення чорних лелек на Житомирщині. Науковець пригадав спільні з житомирським орнітологом Миколою Весельським екпедиції, під час яких у 2019 році вони знайшли на Житомирщині чимало гнізд цього птаха.
"Цікавим особисто для мене є той факт, що останнім часом чорні лелеки дедалі частіше наближаються до Житомира. Вони облаштовують собі гнізда у лісових масивах на північній та західній околицях міста — там, де збереглися високі дерева, а також неподалік є водойми, зокрема річок Тетерів, Кам'янка та Гнилоп'ять", — сказав Івана Хом'як.
Водночас, з інформації науковця, близькість до великого міста має інший бік. Птахи можуть відвідувати місця накопичення відходів у пошуках їжі. І це може частково впливати на їхню меншу обережність щодо людського сусідства.
Збереження природних умов
За словами доктора біологічних наук Івана Хом'яка, охорона червонокнижних видів фауни не завжди зводиться тільки до формальної заборони знищувати окрему комаху, птаха чи тварину. Для багатьох видів важливим є ціле природне середовище їх існування.
"На прикладі чорного лелеки це особливо помітно: якщо під час вирубки залишити одне дерево з гніздом посеред вирубаної ділянки, птах може все одно покинути це місце. Йому потрібне не лише саме дерево, а й відповідне оточення — ліс, вода, спокій та доступ до повноцінної їжі. Тож, такі гнізда лелека часто-густо покидає. А відтак такий спосіб захисту не працює", — розповів науковець Житомирського державного університету імені Івана Франка Іван Хом'як.
