П'ятниця 2 серпня
Нарешті це була найспокійніша ніч на горі, якщо не брати до уваги лише декількох поривів вітру. Ніч вся була туманна, тому не заздрю тим, хто наважився підніматись в цю ніч. Прокидався лише раз, попив чаю, подивився яка на вулиці холоднеча і закутався назад у теплий спальний мішок. Через погіршення погоди в районі 12 години, я вирішив не снідати, а доїсти шоколадку, доїсти сухофрукти і випити чаю. І відразу ж почав збирати речі. Бо попереду ще нелегкий спуск вниз. Гору і весь схил почало затягувати чи то туманом, чи то найшла велика хмара. Я ж, зібравши речі, оглянув місце, де я жив останні три дні, чи нічого не згубив, попрощався з горою і своєю стоянкою, і спрямував свій погляд вниз. Час від часу озирався назад, іноді наші погляди співпадали й дві вершини найвищої гори Європи, теж казали мені "до побачення".
Першою точкою були ті самі бочки. Там же я і вирішив не спішити вниз, а дістав свій термос чаю, перекуску від ТМ "Харчі" та сів на прощання випити чаю, дивлячись на всю ту красу, в якій я жив. Спостерігаючи це все, перед очима ще раз пробігли всі ті спогади, якими я наповнився за весь цей час.
Що ж, пора рушати далі. Спуск вже був без снігу, а лише каміння і рудий пил, запахом нагадуючи, як колись з грубки вигрібали залишки вугілля і цей попіл. Але ж по суті це і є той самий попіл і розплавлене каміння, яке колись виривалось із жерла цього величного вулкану. Ось так я і дістався канатної дороги. В порівнянні з тим, коли я піднімався, людей було в десятки разів більше, цього разу ми хвилин 15 чекали, доки хтось ще буде спускатись, щоб даремно не спускати цю будку. Але так ніхто і не йшов. Молода пара, дивлячись на мене, переглянулись між собою, і хлопчина все-таки наважився спитати, чи був я на вершині. Я відповів що так. І тоді їхні питання посипались, мов із мішка. З такими співрозмовниками, спуск пройшов, ніби один подих.
При переході на станцію "Кругозор", з віконечка визирнув дядечко кавказької зовнішності, доречі їх тут більшість і запитав за квиток. Я йому його показав, але він йому щось не подобався. Я сказав як я купував і що це мій перший спуск вниз. Тоді все стало на свої місця, я завантажився в останній вагончик і ми знову помчались вниз, де вже було сонячно, тепло і звідусіль пахнув шашлик. Пройшовши цю поляну "Азау", я придбав лише пару магнітиків, адже знав що в селі все дешевше, тут же все зосереджене на приїжджих туристів, яких привезли, вони подивилися і назад в автобус.
Далі я вирішив піти у той самий кемпінг де жив, коли приїхав сюди. Місця вже було значно більше, тому і вибір був кращим. Розклавши намет, переодягнувшись в чисті речі я пішов до центру села, де відмітився у рятувальників, що спустився з гори, скуштував місцеву кухню, в одному з ресторанів. Ну і звісно пройшовся по сувенірним лавкам. По дорозі назад, зайшов у магазинчик, де взяв собі в табір фруктів. Бо вони якось особливо смачні після проведеного часу в снігу і холоді. Ось так я і прогуляв ще 5 годин світлового дня.
Прийшов у табір, ліг відпочивати, читати і насолоджуватися виноградом. Читаючи ваші приємні дописи і коментарі, спілкуючись з друзями і рідними, час пролітав швидко і непомітно. Потім мені подзвонив друг з Києва через мобільний додаток "Telegram" і не встигли ми поговорити і 10 хвилин, як з'явився напис, підключитися до мережі інтернет, чому я дуже здивувався. Адже зв'язок був на горі майже до 5000 метрів, сьогодні теж все стабільно. Але факт залишається фактом і я залишився зараз без зв'язку. Я перезавантажував телефон, я міняв сім карту місцями в слотах, я міняв тип мережі і ще купу маніпуляцій. Навіть вийшов пройтись майже кілометр і все без результатів. Чи мене заблокували, чи тут заборонений так "Telegram", не знаю. І саме якраз той момент, коли треба зв'язатися з водієм автобуса додому, знайти житло завтра в місті і я без зв'язку. Круто...
Доки робив всі ці маніпуляції, прийшла вже мені знайома Аїда, яка взяла плату за кемпінг, а я взяв у неї інформацію, як звідси завтра можна виїхати. І вона сказала, що автобус є тільки о 8 ранку. Тому я спати, рано збиратись і встигнути на цей рейс до Нальчика. Потім якось доберусь до мінеральних вод і піду вже розбиратися за сім карту. Добраніч.
