Закон про заборону "московської церкви" в Україні: що змінює нове рішення Верховної Ради?

Щойно закон підпише президент, він набуде чинності через 30 днів з дня його опублікування. Закон передбачає заборону так званої "російської православної церкви" (РПЦ) в Україні як релігійної організації, а також припинення діяльности всіх релігійних організацій, пов’язаних із нею. Їх члени матимуть дев’ять місяців для розриву зв'язків, після чого експертна комісія перевірятиме їх на відповідність закону.

У разі порушень Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) подасть позов до суду для остаточної заборони діяльности. Тобто заборона передбачає чітку процедуру: дослідження, припис про виконання закону і судову заборону.

Крім того, РПЦ та афілійовані з нею структури не зможуть використовувати державне та комунальне майно. Перехід громад до української помісної православної церкви буде спрощено.

Верховна Рада ухвалила законопроєкт у першому читанні ще в жовтні 2023 року, але подальше голосування затягнулося через зусилля деяких депутатів, які підтримують так звану російську церкву в Україні. В листопаді 2023 року вони навіть намагалися відправити законопроєкт до Венеційської комісії, аргументуючи це захистом прав людини.

У березні 2024-го профільний комітет Верховної Ради рекомендував ухвалити закон у другому читанні, але справа не зрушила з місця аж до серпня. Хоча у липні деякі депутати навіть блокували трибуну з вимогою терміново розглянути документ, але засідання припинили й депутати майже на місяць пішли "працювати в комітетах".

На початку серпня парламентський комітет заявив, що проводиться дискредитаційна кампанія проти ухвалення закону. За тиждень у вечірньому зверненні президент Зеленський заявив, що необхідно позбавити москву можливостей обмежувати свободу українців і підкреслив важливість духовної незалежности.

Уже 16 серпня Комітет одноголосно схвалив правки до законопроєкту і рекомендував парламенту ухвалити його в другому читанні і в цілому. 17 серпня представники Всеукраїнської ради церков підтримали духовну незалежність України і заборону організацій, пов'язаних із країною-агресором.

Справа залишалася лише за нардепами, що вони власне і зробили.

В Україні свобода віросповідання, тому держава не може заборонити жодної релігійної організації. В основі законопроєкту прописана думка, що будь-яка конфесія не може мати стосунку до країни-агресора. Тобто закон стосуватиметься кожної релігійної організації, яка пов’язана з росією. І так сталося, що саме такою церквою в Україні є "московський патріархат" (оце так несподіванка!).

Нуу, не зовсім. "УПЦ МП” у травні 2022 року на своєму "Соборі" оголосила про зміни в статуті, які мали свідчити про розрив зв'язків із "Російською православною", яка не приховує підтримку агресії проти України (ба більше — оголосила війну проти України — священною!).

Від УПЦ МП лунали заяви, що відтепер вони є незалежною церквою, і приставка "МП" більше не застосовується. Однак реальних кроків до церковної незалежности (автокефалії) не зробили, і злиття з Православною церквою України теж не сталося. ДЕСС у своєму висновку підтвердила, що зміни не призвели до повного розриву зв'язків із "РПЦ", тобто "УПЦ МП" має деякі права самостійности, але без автокефалії.

Це наратив, який московія транслює впродовж віків, мовляв, вона центр усього православ’я, а всі інші церкви – фейкові. Насправді з канонічної точки зору такою на території незалежної України може бути лише Православна Церква України.

Якщо спростити довгу історію як українська церква опинилася під впливом так званої росії, то у 988 році після хрещення князя Володимира з’явилася Київська митрополія у складі Константинопольського патріярхату. У 1448 році москва без згоди Константинополя обрала власного митрополита, тоді митрополії поділилися на Київську та московську. Остання майже 150 років існувала як невизнана й ізольована від решти християнського світу. Лише 1589 році вона силою змусила Константинопольського патріярха проголосити їхню самостійність.

А в 1686 році внаслідок політичних маніпуляцій москва перепідпорядкувала Київську митрополію своєму патріярхату, хоча та на момент приєднання була вища за рівнем розвитку суспільного й церковного життя завдяки впливу західноєвропейської освіти й релігійної культури. І лише у 2018 році Константинополь скасував це рішення, а 6 січня 2019 року Україна отримала томос (указ) про автокефалію УПЦ [5].

Тобто лише через кілька століть Українська Православна церква отримала свого роду Акт Незалежности.

Звісно, той факт, що священнослужитель належить до "московського патріярхату" не означає, що він автоматично є колаборантом, але заборона "УПЦ МП" – це питання національної безпеки. Бо знов якось так сталося, що саме у священнослужителів цієї конфесії "список заслуг" найбільший: проти них СБУ відкрила понад 80 кримінальних проваджень, зокрема щодо держзради та колабораціонізму, вони співпрацювали з російськими спецслужбами, поширювали дані про розташування українських військових, транслювали пропаганду та відмовлялися відспівувати загиблих воїнів. При чому декого із засуджених священиків потім обмінювали на українських полонених в рамках обмінів.

Ну й не забуваймо, що “РПЦ” під керівництвом фсб-шника Ґундяєва, підтримує агресію проти України, називаючи її "священною війною".

Підготувала Альона Маліченко