Як непомітно пролетіли мої найкращі роки — роки безтурботного дитинства та шкільної юності. Вони були такі насичені і творчі! Сцена з шести років: гуморески, вірші, танці. А потім олімпіади, конкурси, різноманітні змагання. І це було так захопливо! А чи мріяв я? Так! Чого так хотів — досяг. Цією золотою медаллю я завдячую, перш за все, своїм батькам, які створювали для мене всі умови. А ще всім вчителям, які вкладали в мене основи знань, свою душу, допомагали і підтримували. Низький їм уклін і щира подяка за це.
Попереду в мене ще одна заповітна мрія — отримати бажану професію. Але, найбільше я хочу, щоб мир і спокій був у нашій державі, щоб швидше повернувся зі служби в армії мій брат, щоб тато не їздив на заробітки до іншої країни, а підтримував і допомагав мамі, щоб щасливим було дитинство у моєї маленької сестрички, щоб здоровими були дідусь та бабуся. Тоді і я буду безмежно щасливим!
