Є така категорія людей, як батьки першокласників. Вони самі потребують психологічної допомоги у подоланні страху перед першим вересня. Що потрібно знати, щоб психологічно бути готовим до, можливо, однієї з найголовніших подій у житті кожної дитини, опоетизованого кроку "перший раз у перший клас".
Директорка школи № 9 Лідія Хоменко, яка ще недавно працювала шкільним психологом, сформувала шість важливих порад батькам майбутніх першокласників.
Фото: osvitanova.com.ua
Порада перша: найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, — це ваша увага. Вислуховуйте її розповіді, ставте уточнювальні питання. Пам’ятайте: те, що вам здається не дуже важливим, для сина чи донечки може бути подією дня! Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і клопотів, вона неодмінно відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, де малюкові потрібно допомогти, про що варто поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи.
Порада друга: ваше позитивне ставлення до школи і вчителів полегшить дитині період адаптації. Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У відповідь почуєте, що вона найкраща, найдобріша. Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті. У перші місяці в школі вчителька "захмарює" маму і тата. Потрібно усіляко підтримувати позитивне ставлення дитини до "другої мами" і не ревнувати. Співпрацюйте зі школою, пропонуйте допомогу. У класі з активними батьками тісніші і кращі стосунки між дітьми, цікавіше життя, більше свят і подій. Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось потрібно робити по-іншому, всі непорозуміння повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина буде розриватися між любов’ю до батьків і авторитетом вчителя. Дуже шкодять нешанобливі висловлювання про школу і вчителів, почуті дитиною у сімейному колі. Вони негативно впливають на психологічну рівновагу.
Порада третя: допомагає спокійне ставлення до можливих шкільних пригод і шкільного життя. Побачивши батьків спокійними і впевненими, дитина відчує, що боятися школи не потрібно. Одна бабуся плакала, збираючи внука зранку до школи. Вона гладила його по голові, бігала між портфелем і одягом і примовляла: "Куди ж ми тебе відпускаємо! Тебе ж там цілий день годувати не будуть! Як же ти там сам один без мене!". Бабуся увесь вересень щоранку голосила. Зустрічали хлопчика зі школи так, ніби він щойно повернувся живим з війни. Батьки хлопчика помітили, що дитина почала боятися школи.
Основну роботу провели з бабусею. Її запросили до школи на цілий день. Жінка посиділа на всіх уроках, снідала разом зі всім класом, зайшла в шкільну роздягальню, медичний кабінет, спортивний зал. Хлопчику пообіцяли, що він скаже однокласникам, що це його бабуся, лише якщо захоче сам. Після цього турботлива родичка зрозуміла, що внук росте і він у безпеці. Дуже швидко зникли страхи і у самої дитини.
Фото: osoblyva.com
Порада четверта: допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено. Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила в дитячий садок. Вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте її новим шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть стати цікавою іншим. Розучіть разом нові рухливі ігри, щоб першокласник міг на перерві показувати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини додому — звичайне чаювання з цукерками, печивом, тістечками, а маленький господар навчиться приймати гостей. Не варто "підкуповувати" увагу шкільних товаришів дорогими іграшками та одягом. Ваш син чи дочка замість бажаної дружби може наразитися на заздрість однолітків. Упевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше.
Порада п’ята: допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя. Дитина звикає до школи не тільки психологічно, а й фізично. Багато дітей в першому класі вперше зустрічаються з необхідністю вставати в один і той же час зранку. Впродовж трьох-шести годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість років таке навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини. З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини. Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м’яко ввести його. Ваша дочка чи син потребує регулярного тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися засинати в один час. Після занять у школі не примушуйте дитину одразу сідати за уроки. Дитині потрібний час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок використовує час відпочинку, щоб "вкласти нові знання на потрібні полички". Дитині, як і нам, після робочого дня потрібно трохи тиші і відпочинку. Подбайте про здоров’я дитини, оскільки в перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж раніше.
Порада шоста (на майбутнє): мудре ставлення батьків до шкільних успіхів на третину зменшує кількість неприємностей. Багато батьків так хочуть пишатися своїми дітьми і так дбають про їхні досягнення, що перетворюють дитину на додаток до шкільного щоденника. Шкільні успіхи, безумовно, дуже важливі. Але це — не все життя вашої дитини. Оцінка є показником знань дитини з даної теми цього предмету на даний момент. Особистості школяра вона не стосується. Хваліть дитину за старанність і дисциплінованість. Пам’ятайте, велика кількість "дванадцяток" не може бути важливішою за щастя вашої дитини.
