Петро Кухарський – лікар-анестезіолог з багаторічним стажем роботи у місцевій лікарні. Він з перших днів пандемії COVID-19 в Новограді був на "передовій", у відділенні з інфікованими пацієнтами. Не кожна людина витримає 24\7 бути в захисних костюмах та бачити, як помирають ті, хто так бажав жити...
Петро Кухарський народився у селі Сусли Новоград-Волинського району. Там він закінчив школу і вступив до Житомирського медичного училища, де здобув спеціальність "Фельдшер". Після цього два роки відслужив в армії за тисячу кілометрів від дому.
Повернувшись, Петро відразу вирішив, чим займатиметься далі. За рекомендацією друзів, юнак подав документи в Івано-Франківську медичну академію. Чоловік розповідає, що обрав медицину через те, що сам часто хворів. Це трапилося випадково, хлопчик промочив ноги і його почали "мучити" різноманітні запалення. Згодом хвороба відступила. Але з того часу, Петро захотів допомагати людям та лікувати їх.
Закінчивши навчання, лікаря-інтерна направили по розподілу у новоградську лікарню. Студент хотів бути хірургом, але головний лікар запропонував йому лише три вакантних місця: реанімація, швидка допомога або терапевт. Медик, довго не думаючи, обрав реанімацію.
"У нас хороший завідувач відділення і колектив. Вже майже 25 років я тут працюю. І ні разу, не пожалкував про свій вибір. Хоча кожна операція для лікаря – величезний стрес, бо на кону людське життя", – зазначає анестезіолог.
Петро Кухарський, виконуючи обов'язки лікаря-анестезіолога, не лише вводить наркоз та під'єднує до ШВЛ-апарату, а й оцінює критичний стан пацієнта і контролює увесь процес під час оперативних втручань. Через реанімацію проходять пацієнти після ДТП, усі невідкладні стани. До того ж усі операції базуються на знеболенні та анестезії.
Про рік роботи в ковіді
Петро Кухарський один з перших лікарів, який працює в ковідному відділенні. У нього кожних 3-4 місяці ротація: він змінює відділення, то в реанімації, то в інфекційному. "Тут важкі хворі. Якби не апарати, то усе було б набагато гірше. ШВЛ-апарат іде допоміжним в лікуванні. Основне — кисень. Ми повністю цим забезпечені, у нас є чотири апарати експрес класу. Проте, якщо штучна вентиляція легень не допомагає, то це фініш...", — зізнається лікар.
Петро Кухарський говорить, що усе залежить від людини та від її віри, наскільки швидко вона одужає. У закладі була жінка, яка місяць перебувала на кисневій терапії. За день споживала максимальну дозу, 15 літрів кисню. "Вона так дихала, як "паровоз". Наскільки шумним було дихання. Людина хотіла жити і була налаштована на позитив", — наголошує медик.
За словами Петра, також у відділенні лежали хворі, в яких були дуже тяжкі супутні захворювання. Зрозуміло, що тоді їхні шанси на життя значно зменшуються. Серед пацієнтів був хворий, який і не знав, що у нього хворе серце. Діагностували це вже в лікарні. Невдовзі він помер від ускладнень коронавірусної інфекції. "Найтяжче — коли ти дивишся на хворого, і нічим не можеш допомогти. Адже знаєш, що пацієнт з дня на день помре".
Пам'ятає лікар і свою першу пацієнтку, хвору на ковід. Їй оперували трахеостому. Але, на жаль, через деякий час вона померла. Взагалі, як пояснює Петро, після коронавірусу збільшується ризик тромбозу вен і частішають летальні випадки протягом пів року після закінчення лікування.
Тому анестезіолог не рекомендує людям займатися самолікуванням, а при перших симптомах захворювання, звертатися до сімейного лікаря. Адже більшість хворих надходили до відділення вже в досить складному стані. "Люди не хочуть іти в медичний заклад. Їм страшно. А коли вже з'являється задишка, то біжать в лікарню".
Петро Кухарський радить людям носити маску, яка хоч і не на 100%, але захищає організм від вірусів. Це вже доведено вченими. Усе залежить від концентрації вірусу. Якщо його доза мінімальна, тоді можна перехворіти в легкій формі. Сам лікар ще не хворів на COVID-19, хоча майже щодня відвідує пацієнтів. Він запевняє, що дотримується усіх вимог: носить захисного костюма, респіратора та окуляри, щоб не контактувати з недугою.
Шлях від інфекційного відділення до реанімації
Вже другий місяць поспіль лікар Кухарський перебуває в інфекційному відділенні на чергуваннях. Він говорить, що коли виходить звідси, відчуває себе повноцінною людиною. Бо іноді зайвий раз боїться поїхати до батьків. Через місяць на нього чекає ротація у рідне реанімаційне відділення.
Що стосується пацієнтів, то скрізь вони однакові і всім потрібна допомога. Як тільки у людини підтверджують коронавірус, її з ізоляційного відділення переводять в інфекційне. Перший тиждень хворі відносно стабільні. Другий тиждень вважається переломним, тоді найчастіше пацієнт іде на одужання, або навпаки, йому стає гірше. Клінічна картина змінюється дуже швидко, протягом дня усе може кардинально перевернутися.
Лікар-анестезіолог розповідає, що серед хворих на ковід бувають неадекватні, оскільки хвороба вражає психіку людини. У них з'являється психоз, галюцинації. Навіть після одужання людина може страждати депресіями та мати психічні розлади.
Специфіка лікування: гормональна та бактеріальна терапія, дезагреганти. Іноді використовуються такі препарати, які застосовують в інших захворюваннях, але і при коронавірусі вони показали свою дієвість.
Після тяжкого робочого дня в коронавірусній метушні Петро відволікається на домашні справи, щоб не думати про це. Має город, а також родичів, яким треба завжди допомогти. Також лікар має декілька змін в Корецькій лікарні, бо там не вистачає анестезіологів. У вихідний день може проспати цілий день, бо надзвичайно втомлюється.
Але, у лікарів, як і в будь-яких людей, бувають робочі форсмажори. "Декілька років тому молодій дівчині проводили апендектомію. Здається, звичайна операція. Медсестра вже збирала препарати, якими вводили наркоз. І раптом, зупинка серця. Ніхто не зрозумів, що сталося. Але за декілька хвилин відновили серцебиття. Пацієнтка нічого не пам'ятає", – каже Петро.
У період пандемії люди стали більше цінувати працю медиків. Особливо ті, хто перехворіли на коронавірус. Вони трішки змінили погляд на своє життя.
За словами Петра Кухарського, увесь медичний персонал інфекційного відділення сподівається, що скоро настане той момент, коли з лікарні випишуть останнього хворого на коронавірус. А лікарі радітимуть, що, нарешті, вони побороли страшну хворобу.
Про особисте життя
Чоловік має дружину та двох синів. Їхня любовна історія з Оксаною почалася понад 20 років тому. Тоді він був молодим спеціалістом, а вона медсестрою в реанімаційному відділенні. Ходили разом робити щеплення. Так і познайомилися. Пів року пара зустрічалася, а згодом одружилася. Навіть по цей час подружжя у всьому підтримує один одного. Петро планує вакцинуватися разом з дружиною, але поки що вона не підходить в першочергову категорію. "Я, як медик, міг би вже давно зробити щеплення від коронавірусу. Але чекаю дружину", – підкреслив лікар-анестезіолог.
У вільний час Петро приділяє увагу своєму хобі – рибалці. Це для нього краще будь-якого відпочинку. Хоча не завжди є час та хороша погода.
Наприкінці розмови Петро Кухарський пожартував, що його лікарська мотивація – доробити до пенсії. Але, звісно ж, для нього найкраща мотивація – коли людина одужала, а він їй допоміг у цьому. Окрім цього, він запевнив, що показником хорошого лікаря є відгуки вдячних людей.
