Болюче місце, що не заживає на тілі Новоград-Волинської ОТГ, зболіло вже і керівництву міської ради, і депутатам. Шукати ліки для реанімації комунального підприємства "Шляхрембуд" взялися ще минулої 40-ї сесії міськради.
Навіть дали розпорядження профільному заступнику міського голови підготувати шляхи виходу з кризи для одного із головних підприємств міста. Проте Анатолію Легенчуку щось завадило впоратися з цим питанням, і на сьогоднішній сесії знедолене підприємство знову лишилося без варіантів. Т. в.о. міського голови Олена Пономаренко наголосила, що ініціювала службове розслідування стосовно невиконання цього розпорядження, і Легенчуку світить, щонайменше, дисциплінарне стягнення. Але…
Світло на полігоні не горить досі (хоч і проведене), придбані за гроші платників податків ваги – не працюють, відповідно вантаж, який завозиться на полігон, не обліковується. Полігон тліє і місцями горить. Питання з компактором не вирішене, натомість – придбаний бульдозер. Депутати висловили низку думок про те, як розв`язати це питання.
Андрій Рассадін: "...на полігоні ситуація критична, депутатам треба окремо зібратися і дійти консенсусу. Люди позвільнялися, а ті, що лишились, – страйкують. Наш полігон може повторити долю львівського".
Ігор Юшманов: "Якщо будуть готувати проєкт виведення з кризи, то він повинен мати два варіанти. Підприємство треба або передати у користування, або запустити процес санації".
Микола Усенко: "Я згоден, що це питання слід вирішувати кардинально. Існує пропозиція щодо початку процесу концесії. Це значить, що треба оголосити конкурс про передачу комунального підприємства, створити спеціальну комісію і передавати". Далі прозвучав анекдот, який ілюструє це проблемне питання, проте, через цензуру, ми не можемо його дослівно опублікувати.
Отже, депутати озброїлись термінами, які досі звучали в приміщенні сесійної зали вкрай рідко. Санація і концесія – як їх застосувати в нашому місті, з нашими можливостями?
Санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.
Концесія – форма здійснення державно-приватного партнерства, що передбачає надання концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об’єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором, а також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції; (п.11, стаття 1 Закону України "Про концесію").
Виявилось, що депутатам і профільному управлінню ЖКГ міської ради вже надійшла пропозиція від ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" стосовно концесії комунального підприємства "Шляхрембуд". Керівник ТОВ Юрій Гнітецький ще 16 квітня надіслав листа з пропозицією про початок відповідної процедури. Він у форматі презентації представив власний SWOT аналіз "Шляхремубуду", де, відверто кажучи, це комунальне підприємство виглядає не дуже привабливо. Поміркуйте самі:
- сильні сторони: є комунальним підприємством міської ради, наявна матеріально-технічна база;
- слабкі сторони: неефективне та багаторівневе управління, недостатність відповідної техніки для ремонту доріг, недостатність кваліфікованих кадрів через низьку заробітну плату, борги підприємства понад 3 млн грн, майно та рахунки під арештом, ДВС описує майно підприємства (дані взято з офіційної презентації "Укр-Дор-Сервіс").
Попри трагічний стан цього підприємства, воно безперечно лишається стратегічним для Новоград-Волинської ОТГ. Концесіонер, яким може стати ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" (після перемоги в конкурсі), обіцяє розвинути підприємство і зробити його прибутковим, зберегти робочі місця, сплачувати податки до бюджету. Нині це виглядає ніби орвеллівська утопія.
Якби "Шляхрембуд" був живим організмом, він точно б думав про самогубство, адже сьогодні є ризик втратити не лише людей, а й все, що придбали досі за кошти громади. Не забуваймо, що і борги перед державою примножуються в геометричній прогресії.
Проте членам громади слід до кінця розуміти, яка нова доля чекає на "Шляхрембуд".
Концесія, як і усі правові процеси в Україні, має низку переваг і недоліків. Увесь процес так званого поглинання комунального підприємства досить чітко викладений в Законі України "Про концесію". Процедура виглядає таким чином:
концесієдавець (міська рада) обирає відповідного концесіонера (підприємство, яке бере відповідальність за комунальний об’єкт) шляхом проведення конкурсу або за результатами конкурентного діалогу та прямих переговорів. Усі ці процеси регламентовані згаданим вище законом. Зазвичай ця процедура займає не більше 3 місяців. За цей час має пройти три етапи конкурсної роботи:
- відбір кандидатів;
- подання учасниками конкурсних пропозицій, які мають складатися з технічної та фінансової частин;
- оцінка конкурсних пропозицій та вибір учасника, який запропонував найкращі умови здійснення концесії.
У нашому випадку, чи буде надто багато охочих, взяти на себе відповідальність за "Шляхрембуд" – питання швидше філософське. Також варто розвіяти декілька міфів стосовно процедури концесії, які ходять сторінками ЗМІ України. Наприклад, те, що концесія – це завуальована приватизація.
Це неправильно, адже і законом, і договором, передбачено, що право власності на комунальний об’єкт лишається за громадою (в інших випадках – державою). Відповідно, після закінчення строку дії концесійного договору, об’єкт підлягає поверненню (якщо не передбачено пролонгацію). Закон встановлює чіткі правила щодо права власності на об'єкти, які створюються або використовуються у процесі реалізації концесійного проєкту.
Зокрема, нерухоме майно, створене (нове будівництво) концесіонером на підставі та відповідно до умов концесійного договору, є державною чи комунальною власністю. Рухоме майно, придбане концесіонером за власні кошти, є власністю концесіонера, якщо інше не встановлено концесійним договором.
Але фактично керує об’єктом і його майном інвестор. Держава отримує лише ті кошти, які вказані в концесійній угоді (зокрема податки). В Європі саме так відпрацювали співпрацю держави і великого бізнесу, проте, одна важлива умова, – в Європі суди працюють дещо з іншою моторикою. У нас будь-які умови, що будуть порушені або мають бути змінені в процесі концесійної угоди, яка може бути укладена на десятки років, з абсолютною ймовірністю "забуксують" в суді. Тому концесійний договір, що створять в перспективі – це надважливий фундамент успіху цього "шлюбу з розрахунку". Назад здати або передумати – буде майже неможливо.
Якщо читачам складно зрозуміти процес, який відбувається, пояснимо "на пальцях".
Уявімо, що у вас є кобила. Гарна їздова кобила, яка багато їсть і водночас може непогано працювати. Але у вас з народження нема схильності до якісного менеджменту, і ви не здатні запропонувати сусідам використовувати кінську силу за гроші. З доброти душевної ви даєте цю кобилу наліво і направо за "дякую". Згодом кобила просить їсти, а сіна ви, як поганий менеджер, теж не заготували. Кобила голодна, кишені порожні. Що робити?
На щастя, приходить багатий сусід і каже: "Я заберу твою Зірочку на 10 років, і даватиму тобі по 5 рублів щомісяця. Не турбуйся, за паспортом – вона твоєю лишається, але яку і скільки роботи вона виконуватиме – вирішуватиму я". Все класно, та коли вам знадобиться орати землю – ви підете до сусіда наймати Зірочку за 10 рублів. І все з однієї причини – ви не зуміли дати раду своєму майну. І це треба визнати.
Як і час визнати нашим управлінцям, що вони не змогли самі впоратися з управлінням пріоритетного комунального підприємства "Шляхрембуд". Чи то через недостатні досвід, вміння, знання, чи то через небажання їх здобувати.
Проєкт рішення про виведення підприємства "Шляхрембуд" з кризи виноситься на розгляд на позачергову сесію міської ради, що відбудеться 30 квітня. Саме наступного четверга представлять на загал різні варіанти розвитку подій і звіт керівника галузі.
Сподіваємося, слова Василя Остапчука не стануть пророчими: "Ми розриваємо підприємство на частини із-за депутатського корпусу, знову буде 10 "за" і 10 "проти".
