Звягельчанин Володимир Рудик вивчився на інженера, встиг пожити в Англії та, зрештою, пов’язав своє життя з правоохоронними органами у Новограді-Волинському. Рішення стати до лав поліції не зупинила навіть невдала перша спроба вступу до Школи поліції – чоловіка прийняли на навчання з другого разу. Тепер же за плечима Володимира не тільки Школа поліції, але й друга вища юридична освіта в Національному університеті внутрішніх справ та 9 років служби.
Володимир Рудик прийшов працювати до поліції через загострене почуття справедливості. "Перед законом повинні бути рівними всі", – пояснює своє прагнення чоловік. Наразі дільничний офіцер обслуговує Брониківську ТГ – це територія, до якої входять 36 сіл. Та свого часу йому доводилось опікуватися мікрорайоном "Світанок". Старший лейтенант поліції говорить:
"Люди хороші скрізь. Процент співвідношення законослухняних громадян та схильних до злочинів однаковий. Щоправда, в селах люди спокійніші, але більш радикальні в правопорушеннях".
На службі
Комунікація з людьми
Опанувати науку роботи з людьми надзвичайно складно зізнається дільничний офіцер. Він умовно розділяє громадян на тих, які ніколи не вчинять злочин (таких більшість), тих, хто періодично робить протиправні дії та тих, хто порушує закон систематично. Останні, як правило, завсідники тюрем.
"На території мого обслуговування є чоловік, який шість разів перебував у місцях позбавлення волі. Не більше ста днів на волі й він знову опинявся в тюрмі".
Оскільки основна задача дільничного – це запобігати вчиненню злочинів, тому Володимир найчастіше спілкується з раніше судимими та достроково звільненими громадянами, які потребують соціальної адаптації. Поліцейський добре пригадує випадок з цим чоловіком:
"Він пояснив, що хоче добре випити та закусити після тюрми, а для цього йому потрібні гроші. Тому він краде. Чоловік поскаржився, що через його біографію – ніхто не бере на роботу в селі. Виходить замкнене коло.
Я попросив місцевих підприємців взяти цього чоловіка на роботу та поручився за нього. Роботодавці погодилися за умови його законослухняності. В результаті чоловік працює вже понад шість років і жодного разу до тюрми більше не потрапляв".
Однак, не всі подібні історії мають таке ж позитивне завершення. Іноді, поручившись за раніше судимого при працевлаштуванні, справа завершується крадіжкою на роботі.
Найважчий день на службі
У 2014 році Володимира Рудика разом з 20 звягельськими поліцейськими направили в зону проведення АТО. Протягом місяця вони забезпечували правопорядок в місті Луганської області, яке охопила хвиля сепаратизму, а на в’їзді вже стояли їхні блок-пости.
"Коли ми дісталися до місця призначення і тільки вийшли з автобуса біля райвідділку, – згадує поліцейський, – під'їжджає до нас місцевий житель, старенький дідусь, і відбувається така розмова:
– Ребята, вы откуда?
– З Житомирської області.
– А что вы тут делаете?
– Наказ у нас, дідусю.
– Ребята, езжайте домой подобру-поздорову!
Це дуже важке почуття, що ми знаходимося в Україні, а нас женуть додому ніби іноземців".
Саме це ставлення – не як до своїх людей, а як до чужих – Володимир називає найтяжчим.
Напади
90% людей звертається до поліції за номером "102". Місцеперебування кожного поліцейського видно в єдиній системі в Житомирі. Оператор направляє інформацію про виклик в друкованому вигляді тому поліцейському, який знаходиться в зоні заявника та має відповідну компетенцію.
Трапляється, що шибайголови та злочинці нападають і на поліцейських. Дільничний офіцер розповідає, що використовувати зброю для самозахисту доводилося неодноразово. Володимир пригадує, як сталася наступна пригода:
"Занадилися їздити у Городницький лісгосп з Рівненської області браконьєри. Вони незаконно рубали дерева, крали ліс та залякували лісників. Групу поліцейських залучили до патрулювання з метою затримання злочинців. Ми знайшли правопорушників. Злочинці погрожували зброєю та відмовлялися покласти її на землю. Тому поліцейськими, з метою самозахисту, були здійснені попереджувальні постріли. Злочинців ми затримали і, на щастя, ніхто поранений не був".
Домашнє насильство
Це одна з найбільш поширених проблем. Жертви домашнього насильства (фізичного, психологічного, економічного) часто шукають порятунку в поліції. Часом звертаються напряму до дільничного з проханням вплинути на агресора. І якщо раніше знущалися з членів родини в основному чоловіки, то зараз, як розповідає Володимир, збільшується кількість жінок агресорів.
"Неспроможність самореалізації породжує у населення багато комплексів. Людям важко знайти опору в житті. Добре, якщо поруч є хтось, хто може підтримати та порадити, як справитися з тією чи іншою життєвою ситуацією. Та, на жаль, багато хто шукає порятунку в алкоголі".
Отримавши сигнал про домашнє насильство, поліцією проводиться ряд заходів визначених законом: кривдника затримують або ж виписують заборонні та обмежувальні приписи чи стягується штраф.
Володимир зазначає: "Є люди на яких суттєво впливає складений адміністративний протокол. Є й інша категорія громадян, котрі не готові змінюватися і продовжують тероризувати домашніх. Найкраще таких людей помітно на судових засіданнях, коли агресор починає сперечатися та повчати суддю".
Охорона громадського порядку на Великдень
Діти та поліція
За законом звернення дитини до 14 років розглядається в присутності когось з членів родини чи опікуна. Молоде покоління більш щире й обманює вкрай рідко. Тому дуже інформативними є зустрічі з дітворою в школі.
"Дядя поліцейський, ми вам допоможемо!", – це поширена фраза каже Володимир. У дітей можна запросто дізнатися про осіб причетних до правопорушення.
Дільничний описує стандартну ситуацію: "Дітки! Хто в селі горілку продає? І тут же чуємо у відповідь: "Баба Маня, у неї мій папка вчора купляв!" Чому це важливо? Та тому, що проблема алкоголізму в селі є чи не найбільшим лихом".
Рівень довіри до нинішньої поліції у дітей великий, тому й захисту вони шукають теж у представників правоохоронних органів.
"Діти вірять в добро. Проте не всі дітки бачать добро. Деякі батьки дуже мало уваги приділяють або ж ображають своїх дітей. Тому непоодинокі випадки, коли діти просять допомоги у поліції, телефонують".
Стресостійкість
Так старший лейтенант коротко характеризує найбільш необхідну якість характеру для роботи в поліції.
"Нервова система має бути в тонусі (посміхається, – ред.). Ми одні з перших реагуємо на критичні ситуації в суспільстві. Там, де гаряче, там перші або поліцейські, або рятівники. Небезпечних ситуацій маса і необхідно швидко зорієнтуватися та ефективно розв'язувати проблему. До прикладу, звичайна сімейна сварка може обернутися тяжкими тілесними. Тому, крім всього іншого, ми повинні бути готовими в разі потреби надати першу домедичну допомогу".
Бути стресостійким Володимиру допомагає… пасіка. "Моя пасіка, – ділиться поліцейський, – знаходиться в селі без мобільного зв'язку та інтернету. Це дозволяє морально розвантажитися".
Володимир з сином сіють траву для бджіл на пасіці
Родина
Володимир одружений шість років. У них з дружиною Вітою двоє синів: п’ятирічний Роман та півторарічний Дмитро. Старший син вже заявив про своє бажання бути поліцейським, як тато. Одного разу сина вдалося покатати у патрульній машині й це для Роми стало однією з найяскравіших подій у житті. Перед виходом на роботу Володимир завжди чує від нього: "Тато, я хочу з тобою бандитів йти ловити!"
Дільничний розповідає, що через щільний графік роботи та іноді відсутність вихідних, дуже мало часу лишається для родини.
"Деколи я йду на роботу – діти ще сплять, а повертаюся – вже сплять. Тому побути родині разом проблема".
Дружина Володимира підтримує, але цікавиться роботою чоловіка в міру.
"У Фейсбуці є група "Мамочки Новограда" і там володіють інформацією про події в місті не гірше, ніж сводки в поліції – сміється Володимир. – Учасники спільноти доброзичливі люди, які спілкуються на різні теми та повідомляють різну інформацію. Вже декілька разів, моя дружина дізнавалася про події в місті так само оперативно, як і в поліції, за допомогою групи "Мамочки Новограда". Я навіть сам зареєструвався до них у спільноту".
"На сторожі закону", – так дільничний офіцер Володимир описує свої далеко не прості будні.
