Командир відділення 10-ї державної пожежно-рятувальної частини Звягеля Віктор Тинний про 22 роки служби, перший виїзд, евакуацію людей з багатоповерхівки та моменти, які повертають віру в людяність.
Коли у місті ще тільки чути сирену пожежного автомобіля, командир відділення 10-ї державної пожежно-рятувальної частини Звягеля Віктор Тинний уже подумки прораховує кожен свій крок, розповідають у Головному управлінні ДСНС України у Житомирській області. Де можуть бути люди. Де найближче вододжерело. Де допомога потрібна насамперед. Для нього це не героїзм – це щоденна робота, яку він виконує вже 22 роки.
Головному майстер-сержанту служби цивільного захисту – 50 років. За цей час на службі у нього було все: ліквідація масштабних пожеж та наслідків ДТП, порятунок людей із задимлених квартир, робота під час війни та багато-багато іншого. Але попри роки, у його голосі досі відчувається відповідальність за кожне врятоване життя.
Свій перший виїзд на пожежу він пам’ятає й досі. Тоді найбільше лякало не полум’я, а людська паніка. На землі лежали обірвані електричні дроти, що іскрили просто під ногами. Рятувальникам довелося вручну обрізати проводи у спеціальному захисті, перш ніж подати воду. Саме тоді молодий рятувальник зрозумів: у цій професії немає права на розгубленість.
Особливо запам’яталася йому пожежа у багатоповерхівці, де через сильне задимлення довелося евакуйовувати мешканців з першого по п’ятий поверхи. Найважчим був порятунок літньої жінки, яка через страх не могла самостійно спуститися сходами, тому фахівці ДСНС винесли її на руках.
– Ми працювали в апаратах захисту органів дихання. Старенька дуже боялася, але коли зрозуміла, що жива та в безпеці, просто подякувала нам… – говорить Віктор Миколайович.
Сам він героєм себе не вважає. – "Я просто виконую свою роботу". І в цих простих словах характер людини, яка першою заходить туди, звідки інші намагаються втекти.
– Про себе в небезпечні моменти не думаєш зовсім. Усі думки лише про те, як врятувати людей. Саме це мотивує і не дозволяє зупинятися.
Та навіть у найважчих буднях є моменти, які повертають віру в людяність. Одного разу взимку, під час великої пожежі, виснажених рятувальників люди запросили погрітися та пригостили гарячою кавою.
– Здавалося б, дрібниця, але в той момент це було дуже важливо, – згадує він.
Сьогодні Віктор Тинний продовжує нести службу у Звягелі. Без пафосу і гучних слів він просто робить те, що вміє найкраще – рятує людей. І, мабуть, саме такими і є справжні Герої без зброї.
