Ще з 2011 року в Новограді працює центр соціальної реабілітації дітей з інвалідністю. Усі вісім років плідної і успішної, без перебільшень, роботи його очолює Ольга Буковська. Novograd.City дізнався, які послуги надає центр та чим він особливий.
Центр соціальної реабілітації дітей з інвалідністю – спеціальний реабілітаційний заклад, що розташований в невеличкому орендованому приміщенні на вулиці Шевченка, 31.
Він такий у місті один.
Працівники надають комплексну реабілітацію дітям з інвалідністю, а також дітям, які мають отримати ризик інвалідності віком від трьох років:
- соціальна реабілітація;
- фізична реабілітація;
- психологічна реабілітація;
- лікувальний масаж;
- консультації.
– У новонароджених дітей ймовірні мінімальні патології, наприклад дисплазія, яким ми можемо запобігти завдяки ранньому втручанню. Рання реабілітація має позитивний вплив на здоров'я малят загалом. Чим раніше ми виявляємо патологію чи хворобу, тим легше й краще вивести дитину з цього стану, – розповідає керівник центру.
Батьків, які мають дітей з особливими потребами, теж навчають. Психолог Ольга Бондар, фахівці з фізичної реабілітації Інна Бєлова та Аліна Кондратюк, вчитель-реабілітолог Вікторія Шевчук, логопед Тетяна Костюк та масажист Олег Вількер проведуть з вами консультацію й порадять, як правильно поводитися й доглядати за дитиною.
У процесі реабілітації велику роль відіграють батьки. Саме від них залежить, як донька чи син будуть налаштовані на співпрацю з фахівцями, які до того ж постійно дають домашні завдання. Таким чином, діти безперервно займаються, що пришвидшує лікування.
Скористатись послугами центру можуть діти з трьох місяців до 18 років.
Коли дитину зареєстрували, одразу збирається реабілітаційна комісія центру, яка за результатами обстеження складає індивідуальний план реабілітації для кожної дитини. Лікувальна лікарська комісія складає свою програму реабілітаційних заходів, де розписані усі процедури.
Коли бачиш такий колектив, мам й татусів, здається, що це одна родина, і зовсім не дивно, бо протягом багатьох років вони тісно співпрацюють і товаришують. Батьки особливих діток проводять тут час із задоволенням і спокійні за своїх малят.
– Ми тут із 6 років, зараз моєму синові 14, він хворий на ДЦП та з супутньою важкою розумовою відсталістю. Коли вперше сюди приїхали, син дуже боявся не тільки працівників, а й інших дітей. Проте через декілька занять він вже із задоволенням виконував усі процедури, – ділиться враженнями матуся хлопчика Ірина.
Сьогодні головна першочергова перепона для кращої роботи – відсутність власного просторого приміщення. Воно потрібне, щоб організувати денне відділення перебування таких діток, а батьки могли на день залишити їх в центрі та самі повернутися в соціум.
Як тільки центр відкрили, він не мав потрібного обладнання, тому директор подавала відповідні заявки до Державного фонду захисту людей з інвалідністю. Нині, за підтримки спонсорів та меценатів, кабінети оснащені високоякісним устаткуванням та технікою, а за кошти з міського бюджету розвитку у 2012 році придбали спеціалізований автомобіль з підйомником.
У центрі влаштовують свята: дітлахи переодягаються у казкових героїв, розповідають віршики й беруть участь у мінівиставах.
– Нам нелегко вдається вчити віршики чи організувати будь яке свято Бувало, що й вчили по кілька місяців. Самі розумієте специфіку захворювань. Проте ми докладаємо усіх зусиль, щоб діти відчули позитивні емоції, а свято запам’яталось, – розповідає Інна Бєлова.
Крім традиційних свят, для дітей та їхніх батьків Ольга Буковська постійно влаштовує різні екскурсії та розваги: нещодавно відвідали музей космонавтики у Житомирі, 3D-кінотеарт, зоопарк. Усі виїзди супроводжує водій, а за сумісництвом і фотограф центру Євгеній Бєлов.
– Мого сина важко чимось здивувати. Та коли він зміг вперше самостійно погодувати оленів, я побачила, що моя дитина в захваті, це були щирі емоції, – радіє Олена, матуся хлопчика з аутизмом.
До Дня захисту дітей працівники центру організували для своїх вихованців фотосесію у полі.
Усі ці люди намагаються в складних і часто жорстоких умовах сучасності дарувати особливим діткам радість і надію на щасливе й здорове майбутнє, а ще мають багато ентузіазму та безліч планів. Для них справа далеко не в грошах, хоч і зарплата у кожного невелика, а в любові до своєї роботи та до дітей, які вже за стільки років стали, наче рідні.
