Лілія Грабовська: "Я 22 роки працюю на "Лесі" і ще жодного разу не пошкодувала про це"

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 10.03.2019 11:10
  • 0

Про підприємства, якими славиться наше місто, можна писати багато. Та чути слова захвату від простих працівників доводиться нечасто. Швейна фабрика "Леся" – підприємство, яким можна пишатися та де хочеться працювати. Уже багато років фабрика позиціонує себе як європейське підприємство, адже саме тут як ніде в місті корпоративний настрій та якість продукції цінуються понад усе.

За роки роботи на фабриці відбулося багато змін: щось давало змогу покращитись, щось змінювало повністю. Та найкраще про фабрику "Леся" розкажуть її віддані працівники.

Лілія Грабовська вже 22 роки присвячує себе фабриці, тут вона навчалась і досягла кар’єрного росту. Про її шлях від шкільної парти до начальника служби інженерної підготовки виробництва – далі.

До 9 класу Лілія вчилася у школі № 10, наступні три роки минули в школі № 3. Саме там дівчина і здобула перші знання у швейній справі. Трудове навчання дозволило школярці навчитись навіть одяг собі шити. Хоч створювати речі їй подобалося, мріяла вона зовсім про іншу професію. Відразу після школи хотіла навчатися на викладача музики, та не вступила. Саме тоді доля привела її на фабрику. У далекому 1996 році "Леся", як і зараз, приймала всіх охочих навчатися та працювати.

"Спершу, – зізнається Лілія, – було дуже тяжко. В школі ми працювали на ручних машинках, на фабриці вже тоді вони були електронними. Все моє навчання проходило в процесі, але подобалося те, що і тоді, і зараз на нашій фабриці не бояться вчити новачків. Головне, щоб у людини було бажання працювати, знання з’являться. Нині на підприємстві функціонує учнівський клас, в якому ми розповідаємо всі нюанси роботи. В ті часи я всього вчилася сама, починала з легких процесів, таких як оверлок, заготівля блискавок, потім пришивання поясу. Тому перші роки для мене були постійною адаптацією – як тільки навчилася робити одне, мене направляли на щось складніше".

Саме завдяки тому, що керівництво фабрики ніколи не цуралось молоді та завжди радо вчило юне покоління, життя Лілії стало таким, яким воно є зараз. Вона жодного дня не шкодувала, що свого часу прийшла на фабрику, адже досягла на ній неабияких висот. Шість років роботи на потоці швачкою дозволили їй стати лаборантом експериментальної дільниці. Відтоді Лілія навчилась відповідати за все, що робить: вона мала сама кроїти виріб і повністю його шити, тут вже помилки припуститися не можна. Згодом, здобувши досвід, почала допомагати технологам, а вже через чотири роки й сама пішла на чергове підвищення. Робота технолога першої лінії теж відповідальна, адже в Лілії з’явилися підлеглі, яких вона мала навчати та спонукати до роботи. Паралельно й сама вступила до технікуму технологій та дизайну Національного університету водного господарства та природокористування в Рівному.

"Робота на фабриці мені дає змогу постійно розвиватися, я з власного досвіду знаю, що практика важливіша, ніж навчання в університетах. Однак воно теж потрібне для майбутнього, саме тому я і вирішила піти вчитись. Зараз дуже радію, я маю вчити людей, маю бути для них прикладом, та, звичайно ж, для керівництва треба бути гарним працівником. У цьому в нас повна злагода, в мене виникають ідеї для покращення робочого процесу, мене завжди вислухають та допоможуть. Ми всі працюємо на результат і отримуємо від цього задоволення", – розповідає жінка.

З 2011 року Лілія обіймає посаду начальника служби інженерної підготовки виробництва. Має багато роботи та зобов’язань, дуже тішиться, що саме фабрика подарувала їй весь здобутий досвід. За 22 роки підприємство весь час змінювалось, його очолювали чотири директори.

"Вони всі доклали багато зусиль, щоб фабрика стала такою, як зараз, – згадує Лілія, – успішною та неповторною. Я добре пам’ятаю кожного з директорів, що вони робили для нас, як змінювались умови праці – зараз вони просто чудові. У нас покращилась вентиляція в цехах, на кожному поверсі з’явився душ, хороша їдальня, керівництво постійно влаштовує для нас активний відпочинок. Буквально цими вихідними відвідали Києво-Печерську лавру, їздили в Почаїв, Львів, Хмельницький. Тож ми можемо похизуватися не лише якістю продукції, а й гідними умовами праці та, звісно ж, обладнанням, що відповідає європейським стандартам".

Захоплень поза роботою в Лілії надзвичайно багато, адже вона завжди вважала себе творчою й активною людиною. Та нещодавні зміни в житті внесли свої корективи. Три роки тому її родина поповнилась, і весь вільний час присвячується найріднішим.

Лілія дуже любить рослини, у неї їх надзвичайно багато не лише на вулиці, а й у будинку, тому постійно поповнює домашній сад. Для відпочинку обирає риболовлю, збирання грибів або шиє бісером.

Оскільки фабрика постійно організовує дозвілля, вдома на це навіть не потрібно витрачати часу. В нашому місті "Леся" стає зразком ідеального роботодавця, який постійно підтримує здорову атмосферу в колективі та стає організатором найкращих корпоративів та свят. Працівники підтверджують, що про їхній настрій та сили дбають належно, а вони відплачують гарною роботою. Навіть в найтяжчі, здавалось би, часи "Леся" покращує свій імідж та тримає гідну планку.

"Я так багато років віддала одній єдиній роботі, що здається, ніби я тут з дитинства, знаю кожен куток і не хочу робити щось інше. Для мене – це наче дім, в якому любиш навіть такий рідний шум машинок. Якщо ви розділяєте з нами любов до прекрасного та хочете зробити свій внесок в модну індустрію, ми завжди раді. Усвідомлення того, що десь в такій далекій та величній Європі наші брюки набувають усе більшої популярності, змушує пишатися не лише собою, а й усім містом".

Читайте також: Портрет психолога

 

Коментарі:

Останні новини