Краєзнавці стверджують, що споруда у самому серці Новограда-Волинського горіла не вперше. Через колони, які, на щастя, збереглися, у місті побутує думка, що будівля існує з часів самодержиці Катерини та її фаворитів. Не всі знають, що архітектурна пам’ятка місцевого значення насправді – витвір радянської архітектури. Вона належить до української архітектури довоєнних років, у якій відчувається орієнтація на традиції класицизму, так званий "сталінський стиль".
Кінотеатр проєктувався і споруджувався під час розширення мережі культурно-освітніх установ на Україні у зв’язку із "завданнями культурної революції" напередодні Другої світової війни 1939-45 років. Під час війни будинок згорів, у 1951-52 його поновили у попередніх формах. Оновлені і збережені інтер’єри остаточно зникли у 2018 році під час навмисного підпалу, про причини якого звягельчанам так і не розповіли. В асиметричній будові кінотеатру виділяється кутова частина, яка завершується великим барабаном з купольною покрівлею. Тут був круглий вестибюль діаметром 10 м з центральним входом та касами – на 1-му поверсі і круглий танцювальний зал на 2-му.
До основного двоповерхового асиметричного Г-подібного приміщення із заокругленою кутовою частиною з боку двору примикав одноповерховий, також Г-подібний, об’єм. Автор проекту архітектор-художник П. Ф. Савич. Багато городян пам’ятають про два завжди заповнених кінозали: один на першому поверсі розрахований на 500 місць, він був 44 м завдовжки та 14 м завширшки. Так званий малий зал був на другому поверсі і мав окремий вихід. Висота основного об’єму кінотеатру становила 12 м, купольної частини – 16 м, площа 1-го поверху – 1145 кв. м.
Фото – topcor.org
