З оглядового майданчика Фортеці чудово видно пішохідний міст через Случ. У світі порівняно небагато підвісних мостів, їм навіть дають імена. Наш безіменний і безпафосний, проте надійний і облюбований закоханими парами. Не всі знають, що йому сорок років і що це унікальна конструкція. Він перший і, можливо, єдиний в Україні пішохідний міст на смуговій ванті, як славнозвісний міст Патона. У Новограді вантовий міст служить винятково пішоходам, хоча під час випробовувань на нього заганяли п’ять вантажівок з подрібненим каменем.
Вантовий – це тип підвісного мосту, який складається з одного або більше пілонів, сполучених з дорожнім полотном за допомогою прямолінійних сталевих канатів, вантів. На відміну від підвісних, де дорожнє полотно підтримується канатами, прикріпленими до натягнутих уздовж усього мосту тросів, у вантових дорожнє полотно з'єднується безпосередньо з пілоном. Далеко не кожний райцентр може похизуватися такою складною конструкцією, якою багато хто користується щодня, не замислюючись про часи, коли мосту не було. На баланс Новоград-Волинського міськДЕУ (дорожньо-експлуатаційне управління) будівельники передали пішохідний міст у листопаді 1979 року. До цього часу новоградці користувалися двома переправами, пороми курсували на його місці і в районі пивзаводу, на колишній вулиці Щорса. Послуга коштувала дві копійки, але було багато незручностей, восени і взимку переправа взагалі не працювала.
Містяни швидко звикли до пішохідного мосту і не особливо цікавляться його історією, а дарма. Пішохідний для Новограда розробляли фахівці столичного інституту "Укрспецстальконструкція". Сталеві листи спеціальної марки для прольотних конструкцій відливали у російській Вологді, елементи мосту виготовили у тогочасному Дніпропетровську і перевезли їх на Случ. Будівельні роботи вів "Містзагін № 60", що базувався у Луцьку, зварювальників запрошували з Києва, з інституту Патона. Кошторисна вартість проєкту становила 157 тисяч карбованців. Головний інженер проєкту – Едуард Дудник наш земляк, його родичі мешкали на вулиці Пархоменка.
Фото – Івана Лавренчука
За матеріалами краєзнавців та спогадами жителів міста Ю. Загривого, В. Якущенка, Л. Наумець, Є. Ващук, О. Тищенка, В. Мойсеєнка.
Підготувала Ярина ЯВІР
